ЩО СЛУХАЛИ В ЕПОХУ КОЗАЦЬКОГО БАРОКО ТА ЯК ЗМАЙСТРУВАТИ КОБЗУ Й БАНДУРУ

Хто ще не знає - АстудіЯ не відпочиває - вона знімає)) 6-7 серпня на Фестивалі кобзарського мистецтва відшукали для вас купу цікавинок. Майструвати традиційні музичні інструменти - це ще не грати на них, тож можна порівняно швидко цьому навчитись, відвідавши затишне і вишукане, гостинне і прохолодне @Ukrselo.

Крім того, Україна кілька століть тому - це не лише село, гопак, шаровари та тужливі пісні, як дехто думає. Це - найрозвиненіша в Європі партесна музика. Це - канти, духовні й світські, - музика міського середовища. Це - мадригали, які, за влучним висловлюванням Григорія Сковороди, хоч читай, хоч співай.З усім цим ми ознайомились на Фестивалі кобзарського виконавства Етнографічного комплексу "Українське село".

Друзі! Україна прекрасна! А спадщина її, яку нам ще відкривати й відкривати - неоціненна!)))

ОСВІТА НА ПАРИТЕТНИХ ЗАСАДАХ

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №5

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Наталії Зайцевої, координатора дорослої програми вікенду "Діти. Освітній експеримент" в етюді №5.

НАТАЛЯ ЗАЙЦЕВА, координатор дорослої програми вікенду "Діти. Освітній експеримент"

Як має розвиватися освіта в Україні? – вважаю, це ключове питання для нашої держави.

Дійсно, є дуже багато цікавого світового досвіду. Питання лише в тому, як це все адаптувати, як воно зрештою в нас запрацює, адже в нас є свої традиції, особливості менталітету, які можуть різнитися з тими практиками, які є в інших країнах і там успішно працюють.

Мені важко казати про всю державу, але мені точно хотілося б, щоб освіта у нас теж була в пріоритеті. Вона має стати тим стратегічним напрямом, який повинен ретельно опрацьовуватись, прогнозуватись, аналізуватись і підтримуватись.

Освіта має бути цікавою, орієнтованою на співтворчість.

Це повинне бути спілкування на рівні «вчитель-учень» за принципом «суб’єкт - суб’єкт». У глибинному сенсі, з паритетом обох сторін. Це можливо. І саме в такій моделі може бути справжня співтворчість. Як цього досягти в Україні?

Потрібно зробити таку модель стратегічною. Щоб це не було якимись локаційними потугами, правилом для всіх. Щоб учителі могли їздити, набиратися досвіду, обмінюватися ним з іншими. Щоб зрештою був майданчик для цього. І щоб це був справжній обмін досвідом, з практичним втіленням. Я розумію, що не можна такий величезний вектор спланувати повністю, обов’язково будуть якісь дірочки, але це треба робити. І готувати громади, щоб вони сприйняли це і втілювали.

Місце інновацій в структурі системи освіти – майданчик обміну досвідом.

Це – те місце, де люди надихають один одного, породжують нові думки, ідеї. Потрібен такий контент. А в школі… Не знаю як, але треба змінювати свідомість вчителів. Було б добре, якби знизу був поштовху, організовувались осередки людей, які шукають щось, змінюють. Вони є. З іншого боку, потрібен і поштовх зверху. І щоб їх поривання цих двох груп таки зустрілися. Якщо тільки з одного боку все йтиме, то нічого не буде.

ПРИБРАТИ ПАРТИ З КЛАСІВ!

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №4

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Ельвіри Попової, співзасновниці громадської організації "Монтессорі" в етюді №4.

ЕЛЬВІРА ПОПОВА, співзасновниця громадської організації «Монтессорі»

19 років тому, як приватний підприємець, я створила дитячий сімейний садочок. Працює він і по нині. У ньому виховуються, як звичайні діти, так і діти з різними вадами здоров’я.                

Працює у нас також і педагогічний центр для дітей з аутизмом. Справа у тому, що я є співзасновником громадської організації «Монтессорі». Вона є центром реабілітації дітей-інвалідів. А цього вересня у нас стартує новий проект – «Альтернативна школа Ельвіри Попової».   

Постала необхідність мати свою спеціалізовану школу, адже наші діточки-аутисти дуже креативні і обдаровані. Тож шкода віддавати їх у звичайні школи. Державна система освіти не надає їм можливості повноцінного навчання і переважна більшість таких дітей змушена навчатися поза школами. А мене, особисто, це не влаштовує.                 

Головне завдання нашої альтернативної школи я вбачаю у тому, аби зацікавити малечу. Адже просто навчити не є проблемою. Виховати у дітей інтерес до пізнання, до пошуку – ось головна мета. І це, до речі, стосується не лише аутистів, а й звичайних дітей. Над цим і працюватимемо у нашій альтернативній школі.                      

У мене є така порада освітянам – прибрати з класів парти. Коли вчителю вони потрібні для того, щоб діти дисципліновано сиділи і слухали, що він каже, у таких шкіл, як на мою думку, перспектив немає. А коли вчитель знає, що робити з дітьми, коли вони не сидять за партами, там діло піде.

 Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДРУЧНИКИ – ДОСТУПНО І ЦІКАВО

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №3

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Галини Мельник, організатора альтернативної школи "Радосвіт" в етюді №3.

ГАЛИНА МЕЛЬНИК, організатор альтернативної школи «Радосвіт»

П’ять років тому ми починали просто з домашньої школи. А згодом, враховуючи попит на нетрадиційне навчання, на її базі утворили альтернативну школу. Шкільний період дуже важливий у житті дитини і хочеться, щоб вона прожила його максимально комфортно. Немає швидких результатів, але п’ятирічний досвід роботи засвідчує, що ми обрали правильний шлях.         

Створюємо підручники. Цього літа, разом з організаторами подібних шкіл, розробляємо альтернативні підручники з української мови. Вважаю, за місяць цю роботу завершимо і потім ці підручники будемо поширювати. Особисто я вже видала підручник з дошкільного навчання читанню і за цією власною методикою працюю.                                                           

Дуже хочеться, щоб в Україні наша мова для дітей стала рідною і вони розмовляли нею грамотно і гармонійно. Діти повинні розуміти, що українська мова – це та мова, якою говорять на рідній землі, там, де ти живеш.      

Ми й надалі будемо створювати посібники з української мови. В проекті маємо багато ідей. Працюємо над тим, щоб шкільна програма укладалася у порівняно невеликий об’єм, але він подавався б максимально доступно, а головне цікаво.

Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

ЗАБАГАТО МОВИ НЕ БУВАЄ

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №2 

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" ж була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Лани Сушко, теренера студії освіти для викладачів "СОВа" в етюді №2.

ЛАНА СУШКО, тренер студії освіти для викладачів «СОВа»          

Я вирішила, що повинна зробити свій внесок в освіту України. У мене виникла ідея організувати методичну школа для викладачів англійської мови, які працюють з дітьми. Метою є покращення навичок викладання предмету.

Заняття ми проводимо влітку, чи взимку і тривають вони впродовж п’яти днів. Скажу, що навантаження досить таки велике: шість годин на день, три пари по дві години. Це – не теоретичні лекції, а суто практичні заняття. Але, у разі потреби, ми подаємо і певну теоретичну інформацію, саме таку, яку вчителі можуть використовувати на уроках з дітьми.         

Приходять до нас, як викладачі загальноосвітніх шкіл, так і спеціалізованих мовних курсів. Серед учасників занять є і мами, які навчають свої дітей вдома. Тобто, будь-хто може прийти до нас і ми із задоволенням поділимося своїми знаннями. Зрозуміло, що мова на курсах винятково англійська.                                        

Що має на меті наша методика? По-перше, необхідно зацікавити дитину, або підлітка. Зацікавленість – одна із запорук успішного навчання. І тут ми переходимо до другої складової, до успішності. Кожна людина зацікавлена бути успішною. В даному випадку принцип «сьогодні я говорю краще ніж учора» є дуже серйозним мотиватором до навчання. Ви знаєте, не так вже й легко пояснити вчителям, що не треба стояти перед класом і впродовж 45 хвилин лекцію читати. Дітям буде просто скучно і, навіть, важко. Дітей необхідно залучити до розмови, до спілкування. Необхідно, аби головними учасниками уроку стали саме вони. Тоді будуть відшліфовуватися і їхні практичні мовні навички. Завдання ж вчителя – спрямувати цей процес у потрібне русло. А для цього потрібно ретельно спланувати урок, дати правильні завдання і своєчасно виправляти помилки.                                                      

Тож, правило стосовно вивчення мови, дуже просте: чим більше – тим краще. Якщо в загальноосвітніх школах іноземним мовам відводять лише одну годину на тиждень, то, це, м’яко кажучи, недостатньо. До наступного тижня інформація забувається. Один з моїх найулюбленіших авторів, автор видавництва «Cambridge University Press» Герберт Пухта на запитання про те, чи нормально проводити лише один урок англійської на тиждень, категорично відповів – це не можливо.                                                                                        

Давайте проаналізуємо. Наприклад, дитина походить з російськомовної родини. Для вивчення української мови у школі вона має чотири години на тиждень. Чує нашу мову на вулицях, слухає українські пісні, дивиться фільми, мультики і телепрограми також українською. То що це? Це – справжнє занурення у мову. Тож, якщо батьки хочуть аби їхня дитина швидко і вправно оволодівала тією самою англійською, вони повинні створити їй для цього відповідні умови. Книжки, телепрограми, відеопродукція, навіть комп’ютерні розваги – усе повинно подаватися англійською. Лише за цих умов процес навчання може бути успішним.

Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

УРОК ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №1

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" ж була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими."Погляд на освіту від Наталії Кузьми, фрілансера, журналіста освітньої тематики в етюді №1.

НАТАЛЯ КУЗЬМА, фрілансер, журналіст освітньої тематики

Тенденції в альтернативні освіті дуже схожі з тими змінами які відбуваються у світі загалом. Вони полягають у зростанні кількості інформації, швидкому розвиткові технологій і невизначеності напрямків, куди ми йдемо. Відповідно, можна говорити про кілька методик, які сприяють адаптації альтернативної освіти до сучасних реалій.                                                       

  Перша – серце перемогло розум. Ми розуміємо своє покликання, ми слухаємо свою інтуїцію. Треба усвідомлювати необхідність дати дитині можливість самій обрати пріоритети, слухати власну інтуїцію. Не треба нав’язувати їй свій стереотип мислення і диктувати, який життєвий шлях ця дитина повинна обрати. Необхідно створити дитині умови для самореалізації, а не діяти за принципом «я тобі дав – покажи мені, що ти запам’ятав». Тобто, такі методики мають на меті, наприклад, поставити дитині конкретне завдання, відкрити доступ до Интернету, а вона повинна сама віднайти відповіді на поставлені питання. Плюс розуміння того, що ми йдемо від однієї формули для всіх, тобто поліваріантності, до індивідуального підходу до кожної дитини. І технології нам тут дуже допомагають.      

Чи дитина, чи дорослий – навчаємося ми всі. Це і дистанційне навчання, це і змішане навчання, коли опрацьовуються он-лайн курси і проходить дискусія із вчителем. І ми навчаємося на лише на уроках, лекціях, чи-то семінарах. Ми навчаємось через соціальні мережі, навчаємось навіть через ігри. Технології допомагають і у створенні стартапів. У США, наприклад, є спеціалізована стартап-компанія, яка допомагає різним освітнім практикам виходити на ринок. Таким чином відрилося вже кілька нових шкіл. Загалом же, світ зараз змінюється від чоловічих до жіночих стратегій розвитку життя. Тобто, від необхідності перемоги, придушення, досягнення мети за будь-яку ціну - до народження нового, усвідомлення виграшу іншого, як свого власного успіху. Ми готові зараз бути волонтерами тому що ми разом беремо на себе відповідальність за те, що на нас чекає в майбутньому. І тому від розуму, у якого були чіткі обмеження і плани, ми переходимо до серця, у якому немає нічого неможливого. Ми відкриті для будь-чого нового. Ось такий принцип повинен сьогодні полягати в основі освіти.                                               

   Ми живемо на зламі епох, від епохи корпоративних монстрів – до епохи творців. Ми приходимо до розуміння того, що дитина – це насінина, у яку вже все закладено генетично. Наше завдання - дати їй гарний грунт, вчасно підживлювати і вона сама реалізує свою програму. Дитині не потрібен педагог-лектор, який просто «фаршируватиме» її певними знаннями. Дитині потрібен тьютер, або коуч, який її направлятиме і даватиме змогу краще себе розуміти.                                                                                                                  

І другий момент. Ми виходимо за межі суто уроку. Ми навчаємось впродовж усього життя. З будь-якої ситуації ми робимо висновки і вчимося конкретно мислити. Все наше життя стає уроком, з першого до останнього дня.

Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

БАТУРИН. ЯК АСТУДІЯ ДО ГЕТЬМАНІВ ХОДИЛА...

Кобеняк, пастуша сумка, сопілка – це ті предмети, які завжди возив із собою Гетьман Кирило Розумовський. Пояснював це так: щоб не забувати, звідки родом і завжди пам’ятати про своє походження.

Тепер його кобеняк лежить в одній із музейних кімнат палацу Кирила Розумовського, який входить до Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Як і багато чого іншого, що належало славетному Гетьманові, який перебудовував Гетьманщину на європейський лад. Наприклад, книжкова шафа, де він зберігав книги зі своєї однієї з найбільших у Європі приватних бібліотек.

Представлені тут також історичні свідчення роботи та життя інших Гетьманів. Наприклад, копія булави Гетьмана Івана Мазепи, свідоцтво про народження Гетьмана Пилипа Орлика, копія козацької Конституції, відомої в нашій історії як Конституція Пилипа Орлика, та багато чого іншого.

Про трагічну історію славетної Гетьманської столиці нагадує Батуринська фортеця, а саме - про каральні дії 2 листопада 1708 року московських військ із захоплення та знищення столиці гетьмана Мазепи Батурина та його мешканців. Саме тоді було вирізано всіх мешканців міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками, загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців.
В історію України ці події увійшли під назвою «Різанина в Батурині». Місто жорстоко пограбували, в тому числі й православні храми, а потім, за наказом Меншикова, спалили дощенту.

В оновленому сучасному Батурині вражає пам'ятник «Гетьмани. Молитва за Україну» … В бронзі застигли Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик та Кирило Розумовський. Їхні долі пов'язані з Батурином. Молититься з ними, власне, і вся Україна, яка продовжує виборювати незалежність в наші дні. Здається, навіть повітря в Батурині насичене славною та подекуди трагічною історією нашого народу, з якої нащадкам залишилось навчитись робити висновки…