МАЛОВІДОМІ ГРАНІ ВІДОМИХ ПОСТАТЕЙ

«Шістдесятники». Так називають тих, хто на межі часів «відлиги» та «застою» у своєму житті, думках і творчості виходив за усталені межі радянської ідеології. Переважна більшість – це літератори, журналісти, художники, музиканти, представники різних напрямків гуманітарної науки. На противагу уніфікованому на той час «ми» та естетиці соцреалізму, вони зверталися, передусім, до конкретної людини, до її запитів і потреб. Зрозуміло, що рух «шістдесятництва» був доволі неоднорідним і постаті, які асоціюються із цим процесом, також дуже різні – у політичних поглядах, устремліннях, врешті у своїй життєвій долі. Окреслити деякі творчі особистості тих часів і стало метою міждисциплінарного наукового колоквіуму: «Українська культура 60-х-70-х років, таємниці музеїв України». Студенти Університету Грінченка, спільно з викладачами, вивчали творчість представників «шістдесятництва» та авторів так званої «тихої поезії» 70-х років. Не обминули своєю увагою й учасників правозахисного руху. Результати досліджень було представлено в рамках Фестивалю науки 2017. Однією з особливостей пошукової роботи є те, що вона не обмежувалася вивченням загальновизнаного доробку митців. Наукові студентські команди прагнули копнути глибше і віднайти менш відомі грані у творчості цих відомих постатей.
#astudia #grinchenko #kubg #фестиваль_науки_2017

 

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЛІКТ ОЧИМА ІТАЛІЙЦЯ

Більшість людей в Італії переконані у тому, що війна в Україні завершилася. Вже два роки про неї практично не говорять. А значить, потрібно посилити інформаційну політику і не лише з боку України. На цьому наголосив італійський політолог, професор Університету Тренто Альберті Франческо. Він, спільно з групою вітчизняних аналітиків, взяв участь у дискусії щодо російсько-українського конфлікту як прояву «гібридної війни». Представницька розмова відбулася в Університеті Грінченка. За словами політолога з Італії, «гібридна війна» є принципово новим типом конфлікту. А зароджувався він ще у часи СРСР, коли народи тієї країни партійне керівництво прагнуло об’єднати у «єдину радянську спільноту» позбавляючи їх відчуття свого коріння. Однією з основних характеристик «гібридної війни» є те, що вона не має обмежень і охоплює усі сфери життя:політичну, економічну, соціальну. У кожній з них Росія має «своїх людей» і через них намагається здійснювати тиск на Україну – зауважив Альберті  Франческо. Таку думку поділяють також українські політологи та історики. Під час дискусії вони наголошували й на тому, що ця війна спрямована на руйнування національної ідентичності та нівелювання національної свідомості. В кінцевому результаті Росія прагне знищити українську державність, а наступним своїм кроком бачить зміну світового порядку. Тож головним завданням України нині є максимальна мобілізація зусиль на всіх напрямках – політичному, економічному, військовому. Вкрай важливо також серйозно вдосконалити інформаційну складову, яка б розвінчувала російські пропагандистські міфи. Варто зазначити, що ця дискусія проходила в рамках Фестивалю науки 2017.

 

ПЕРЕКОНАЙ МЕНЕ ЯКЩО ЗМОЖЕШ

Погодьтеся, гарна та аргументована промова цілком здатна розширити коло ваших друзів та однодумців.  Як її підготувати та виголосити так, аби переконати слухачів у своїй правоті, у тому, що саме ваша позиція вірна? Рекомендації щодо цього студентам коледжу Університету Грінченка дав доцент кафедри початкової освіти Педагогічного інституту Геннадій Бондаренко. Цей майстер-клас проходив у рамках   Фестивалю науки 2017.

 

Кажуть, що промова з метою переконування є однією з найскладніших риторичних вправ. У ході майстер-класу Геннадій Бондаренко ознайомив студентів Коледжу з формами ефективної комунікації, яка повинна переконати когось у чомусь. Ці форми, зокрема, стосуються нестандартних ситуацій у побутовому та професійному спілкуванні, техніки виголошення промови. А ця техніка складається з багатьох компонентів – з інтонування, тонального забарвлення слів, темпу мовлення, ритму промови, логічних та психологічних пауз. І ще існує чимало секретів, знаючи які людина може  переконувати інших.

 

ПОСОЛ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ В УКРАЇНІ ЛІ ЯНГ ГУ: «КРИЗА – ЦЕ ШАНС»

Як Республіці Корея буквально за кілька десятиліть вдалося вирватись зі списку найбідніших країн до світових економічних лідерів (ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності – 36,6 тисяч доларів, членство у «Великій двадцятці», 11 позиція у світі за розміром економіки, 4 місце у світі за обсягами експорту і 9 – торгівлі)?
Про «корейське диво» та недосліджений потенціал «українського дива» говорив під час відкритої лекції в Київський Університет Імені Бориса Грінченка Посол Республіки Корея в Україні Лі Янг Гу.
Лекцію було присвячено 25 річниці двосторонніх взаємовідносин Республіки Корея та України.
Лі Янг Гу розповів про секрети корейського національного розвитку, серед яких – нове мислення, коли, наприклад, виклик чи проблема сприймаються як шанс.
Республіка Корея позиціонує себе в якості «Дива на річці Хан», тоді як Україну називають «Дивом на річці Дніпро».
Складові українського дива: лідерство в аерокосмічних технологіях та в сфері ІТ, розвинений агропромисловий сектор, вигідне географічне розташування та Угода про вільну торгівлю з ЄС. Ну й, звісно ж, людський потенціал.
Прагнення успіху, розвиток лідерства та здатність за 1 рік робити те, на що раніше йшло 10 – все це має дати поштовх розвитку і українське диво цілком може виявитись не таким уже й примарним. А дивуватиме світ уже нинішня молодь, яка поки що із захопленням слухає лекції про світові економічні дива.
#astudia #grinchenko #kubg #фестиваль_науки_2017

 

МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ: СТВОРЕННЯ ПРОЕКТІВ ТА ФОНДИ ЄС

  Можливо, хтось ще  знав, але фінансування ЄС для українських проектів евентуальне та відкрите для всіх. Європейська комісія та уряд України підписали угоду, результатом якої є те, що Україна вступила до ЄС, звичайно у розумінні Горизонту. Відповідно до цього українські фірми можуть бути лідерами проекту, написати проектні заявки та підписувати грантові угоди.

 

  Тренінг Миколи Смолінського «Створення проектів. Фонди ЄС» ознайомив учасників з особливостями розробки проектних ідей та підготовки проектних пропозицій для залучення фінансування проектів від структурних фондів ЄС та донорів, що присутні в Україні. Зокрема розглядалися такі основні питання:

• як створити правильну проектну заявку з урахуванням всіх вимог ЄС;
• як подати проектну заявку та отримати грант;
• як керувати фінансами, що будуть надані фондами тощо.

  Що парадоксально, кількість західних фондів, які працюють в Україні і виділяють кошти місцевим громадським організаціям на розвиток та підтримку свого напрямку, не може назвати навіть Державна реєстраційна служба. Разом з цим, варто наголосити, що Україна могла б отримувати набагато більше грантів, проте досвід з реалізації проектів зараз не на високому рівні. Як приклад, компанії, що мають середній та малий бізнес, перебувають у постійному пошуку грошей, а не розвивають отриманні результати.

  «У нас  не вистачає кваліфікації, так як не вистачає кваліфікації у Міністерств, у банках, для того, щоб правильно підпорядкувати свої дії щодо грошей з ЄС, - розповідає лектор Микола Смолінський,  - Україна може працювати з усіма програмними фондами тільки необхідно уважно читати програмні документи конкретного інструменту, який обов`язково буде описувати вимоги до території, яких країн і у ролі кого можуть взяти участь. В деяких інструментах ми можемо входити як партнери, а в деяких як лідери чи експерти».

  Тому коротко про головне. Варто почати з того, що основні обов’язки того,  хто отримає фінансування з ЄС не обтяжливі, але обов’язкові. Варто пам’ятати, що їх виконання перевіряється, на рівні з іншими вимогами, пов’язаними з проектами, що фінансуються з коштів Європейських Фондів.

Якщо у подальшому українська компанія чи підрозділ планує розвиватися завдяки  фінансам ЄС, то необхідно знати основні правила створення та розвитку власного проекту:

1. 1.Кожен має інформаційний обов’язок перед ЄС,  означає, що отримане з дофінансування ЄС необхідно позначати логотипом Європейського Союзу і логотипом Європейських Фондів тощо.
2. 2.Правильно сплановані заходи мають дати змогу вибрати найбільш успішні для певного проекту.
3. 3.Необхідно визначити групу (-и) споживачів і пристосувати до них заходи, які треба реалізувати.
4. 4.Розраховуючи бюджет на інформаційно-промоційні заходи в проекті, необхідно пам’ятати про різні види витрат від брошур до технічного обладнання.
5. 5.Для того, щоб перевірити ефективність роботи над проектом необхідно створити окремий веб-сайт, де буде описано результати та плани.
6. 6.Необхідно дотримуватися всі вимоги щодо оформлення приміщень та інших знакових речей (плакат, пам’ятна дошка тощо).
7. 7.І останнє, варто думати як європейське суспільство: нарівні з кожним, в одному напрямку та позитивно.

  Необхідно пам’ятати, що Європейський Союз хоче мати ідеальну нову науково-дослідницьку базу, охопити всі проблеми соціального, культурного та інших напрямків життя. Українські імена та компанії завжди входили в світову історію, але не завжди були помічені, бо не мали можливостей себе показати світу. У нас ще є майбутнє, тому  - вперед до нових подвигів.

  І порада, не наслідуймо Івана  Пулюя, винахідника «X»-променiв,  а летимо вертольотом Ігоря Сікорського, дипломованого льотчика та авіаконструктора, торуючи шлях новими проектними ідеями. Великий досвід та великі можливості – от, що варта наша Україна, розвиваємося самі та творимо державу.

                                                                                                              Підготувала Оксана Онищенко

"МАРКЕТИНГ - ЦЕ НЕ ПРИБУТОК, ЯК ДУМАЄ НЕДАЛЕКА БІЛЬШІСТЬ, МАРКЕТИНГ - ПРЕКРАСНІ СТОСУНКИ МІЖ ЛЮДЬМИ" - ХРИСТО КАФТАНДЖИЄВ, ПРОФЕСОР СОФІЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Христо Кафтанджиєв, знаний у світі фахівець у сфері маркетингових комунікацій та семіотики, прочитав недавно цикл лекцій у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Вщент заповнені аудиторії, цікавість, дискусії, питання. «СловОпис» скористався нагодою і взяв інтерв’ю у відомого професора.

 

-                    Як Вам наші студенти?

-                    Такі ж хулігани, як і в Болгарії, жодної різниці. Добре освічені, гарна англійська. І дуже швидко думають. Так що переконаний, у них - блискуче майбутнє в комунікативних професіях.

-                    Ви любите словосполучення «візантійська інтрига», як я помітила. Так в чому ж ця «візантійська інтрига» рекламного ринку з точки зору останніх трендів? У чому контраверсійність оцих процесів, які відбуваються на ринку реклами зараз?

-                    Рекламний ринок – це завжди «візантійська інтрига». Там дуже багато грошей, уряди корумпують медіа за допомогою цього. І це не лише в Болгарії, а й в Україні те ж саме. Дає гроші уряд на рекламу, і медіа мовчать. Зараз в Болгарії, наприклад, медіа поблажливо ставляться до уряду, що дуже дивно. Щоб медіа любили уряд? Це просто «візантійська інтрига». Повинно бути навпаки, якщо справжнє медіа.

-                    Тобто реклама продукує віртуальний ринок, і всі це сприймають?

-                    Коли реклама пов’язана з корупцією, це знищує ринок. Але це лише частина реклами, інша працює як треба. Наприклад, соціальна реклама працює прекрасно. Харчова реклама, інші реклами, як і все в житті. PR теж.

-                    Ви порівнюєте рекламу, яка залучає, з вірусною рекламою. Це певним чином перетинається із твердженнями Малкольма Гладуелла, пам’ятаєте його “Переломний момент»? На що, за Вашим твердженням, спирається оця її вірусність?

-                    Якщо мова про традиційну рекламу – то вона одностороння. Рекламодавець, рекламіст створює її і споживач просто нічого не робить, лише сприймає. Споживач пасивний. А якщо вона залучає, тоді споживач теж нібито бере в ній участь, і це нібито його дитина, а дитина, ви знаєте, для нас дуже цінна. Залучення – це майбутнє. І не лише в рекламі, а й в PR тощо, в політичних комунікаціях. Якщо Рада працює як треба, вона справді залучає виборців. Так що це не лише реклама.

-                    Ви стверджуєте, що споживач більше сприймає те, що продукує рай. Гарні молоді обличчя, гарні автомобілі, гарні ситуації. І ось якщо постійно відтворювати оцю таку красивість, чи не спонукає це певним чином до віртуалізації простору? У житті ж переважно інакше…

-                    Ні, я не думаю. Краса завжди працювала. ЇЇ не реклама вигадала. Наприклад, церква завжди працює на ідеях краси. Якщо ви глянете на античне мистецтво, воно теж завжди працювало на ідеях краси. Так що це щось вічне. Наприклад, зараз постмодерні комунікації дуже гарно експлуатують негарне, навіть страшне. Але загалом традиційні комунікації роблять ставку на красу. Розумієте, краса дуже важлива для людини і на свідомому, і на підсвідомому рівні. І це не лише красива машина чи дизайн.

-                    Ви автор книги «Секс і насильство в рекламі». Яка частка цього в рекламі, як Ви гадаєте?

-                    Насправді досить маленький обсяг, тому що загалом люди негативно ставляться до реклами. І якщо використовується більше сексу, то це може зашкодити іміджу реклами. І переважно рекламі не дуже пасує сексуалізація, так що маленька частина реклами насправді сексуальна. Із 100 відсотків не більше ніж 3 – 4 відсотки. Чомусь існує якийсь такий стереотип, що реклама весь час сексуалізує. Я написав книгу і зібрав рекламні приклади, які апелюють до сексу, вийшла одна книга, і то переважно були приклади м’якої еротики. Насправді журналістика більше сексуалізована, аніж реклама. Так що реклама не сексуалізує насправді, як переважно думають споживачі. Частка дуже маленька еротичної реклами. І то еротика, а не секс, еротика більш завуальована, м’якша.

-                    Політична реклама в Болгарії – як би Ви її охарактеризували?

-                    Непогано. Політики корумпують суспільство, і це набагато страшніше, реклама майже ніякого впливу на дійсність не має. Те, що відбувається насправді, на це переважно впливає корумпованість. Теж комунікація, до речі, але не реклама. А реклама – це маленька частка, як і політичний PR, до речі. Якщо говорити з точки зору маркетингових комунікацій, там іде цілий промоушен, стимулювання збуту. У найгіршому сенсі цього слова. Це основна маркетингова комунікація в політиці. І не лише в Болгарії. Весь візантійський світ – те ж.

-                    У візантійському світі ми спостерігаємо дуже тонку грань між  PR і пропагандою. Ваша думка щодо цього?

-                    Не бачу загалом різниці між пропагандою,  PR та рекламою. Просто є якісь жанрові особливості, а так все однакове – маніпулятивні комунікації. Ставка на цільові аудиторії, однакові комунікативні стратегії. Є просто якісь жанрові відмінності і все. Тому, наприклад, для студентів, які вивчають маркетингові комунікації, є дуже доречною риторика. Риторика – це не наука красномовства, це наука переконання.

-                    Маніпулятивні технології часто спираються на гасла. Як Ви думаєте, на що зараз люди більше рефлексують?

-                    Наприклад, комунікації 17 – 18 – 19 століття були вербальними, щоб їх легше було відтворити. З розвитком техніки на перший план вийшло візуальне зображення. І телебачення, й звук дуже важливі. Й музика. Музика – найманіпулятивніша знакова система. Скажімо, 10 – 15 відсотків – на слова, 20 відсотків – зображення, а решта – це музика. Якщо гарно комбінувати ці речі з точки зору аудиторії споживачів, тоді маніпуляція дика просто виходить, на тисячі відсотків. Жоден споживач не зможе вистояти. Це як прекрасна жінка з чоловічої точки зору. Нема порятунку. Закохуйся і йди в РАЦС. При цьому знаючи, що тебе очікує, але, не зважаючи ні на що, все одно – в РАЦС.

-                    Зомбування?

-                    Так, зомбування. Переважно люди з поганою освітою, низьким рівнем інтелігентності, архетипним мисленням  – вдалий грунт для зомбування. Архетипне мислення – це низький рівень, це дуже прості рішення. Все або чорне, або біле, а в житті дуже багато відтінків сірого. Як у романах Достоєвського, Булгакова. Наприклад, Воланд із «Майстра й Маргарити», Раскольніков у Достоєвського.

-                    Кліпове мислення, яке зараз превалює, чи збільшуватиметься воно надалі, як думаєте?

-                    Ні, це абсолютна константа. Мабуть, первісна людина так само думала. Якщо ви подивитесь на комунікації всіх епох, помітите, що нічого не змінюється. Скажімо, з’являються нові медіа, але людське мислення залишається однаковим. Архетипні люди не люблять думати, не люблять працювати, одне й те ж. Так, мабуть, людство й закінчить, архетипно (сміється)… Жодної різниці – що було, те й буде.

-                    Ваш прогноз щодо майбутнього рекламного ринку і оці знаки, символіка, які ви теж досліджуєте, що нового може з’явитись?

-                    Цифрова комунікація розвивається, але це лише формальні показники. Сутність лишається традиційною. Те, що з’явився Фейсбук, нові медіа – все одно це не змінює сутності. Ми ті ж самі люди, і це не змінює сутності комунікації. Архетипи лишились які й були, і в Фейсбуці, і в медіа, й на телебаченні, в пресі, і в міжособистісному спілкуванні. Нічого не змінюється. Техніка не впливає. Не заважає, але й не допомагає.

-                    Тобто певні стереотипи проходять крізь століття.

-                    Так, і люди якими були, такими й лишаються. Як у «Мастері й Маргариті» Воланд говорив…

-                    Люди як люди, люблять гроші…

-                    Так. Навіть комунізм зрештою цього не змінив. Бачите, що вийшло з комунізмом. Так що з моєї точки зору один хороший цинічний капіталізм вчить краще, ніж ідеалістичне мислення про те, що можна щось змінити. Відвертий цинічний капіталізм. Можливо, я помиляюсь, не знаю.

-                    Скажіть, у Вас є досвід викладацької роботи на Заході (в Нідерландах) і в пострадянських країнах (Казахстан). У чому відмінність рекламного ринку, ринку комунікацій?

-                    Думаю, що вони дуже схожі насправді. Просто десь більше грошей. Але мислення російське архетипне, не люблять один одного, як і тут, і в Болгарії. Просто грошей більше, корупції менше. А люди, як в Росії, в Болгарії, в Казахстані, Україні – дуже освічені, працьовиті, дуже організовані, але корупція дуже висока. І грошей мало. А там корупція нижча, і грошей більше, звичайно.

-                    Наведіть, будь ласка, класичний, на Вашу думку, приклад рекламного ролика, який мав неочікуваний ефект?

-                    Деякі ролики дуже підвищують обсяги продажу. Один із них, наприклад, демонстрував 1984 рік, кажуть, він один із найкращих, створених у світі, дуже гарно використав ідеї книги Оруелла і завдячуючи йому – дикий продаж комп’ютерів Apple. І вони майже встигли знищити IBM певною мірою. Так що дуже ефективний ролик. І одночасно дуже соціальний, бо книга дуже блискуча, з точки зору знищення тоталітаризму. І дуже соціальна реклама, і в той же час дикий прибуток. Так що капіталізм і соціальність можуть працювати разом. Зараз так вийшло з дезодорантом Янссен, вони використали ідеї сексу, змінили на ідеї соціальної відповідальності, і жінки стали купувати, а 80 відсотків ринку – це жінки.

 

-                    Ви говорите на лекціях, що зараз в рекламі котується тема фемінізму.

-                    Так, скрізь. Навіть в арабському світі змінюється ставлення, не так швидко, звичайно, як у США чи Канаді, чи Європі. Все змінюється в бік фемінізму. Жінки починають правити світом. Звісно ж і реклама змінюється, зважаючи на комунікативну ситуацію. Рекламуються товари, які ніколи не рекламувались серед жіночої аудиторії: автомобілі, шини, фінансові послуги. Так що людство загине дуже скоро, фемінізується і для чоловіків не буде ніякого місця (сміється). Я останній із Могікан, бо всі викладачі з реклами будуть лише жінки. Я не жартую, начебто жартую, але не жартую. Це абсолютна тенденція. Мало можна бачити студентів-чоловіків зараз в аудиторіях, один-два, усі інші – прекрасні красуні.  Навіть в технічних вузах, навіть на математиці. Ніяких у них проблем нема з технічними дисциплінами, так що…

-                    Але ж у цьому немає особливої загрози?

-                    З чоловічої точки зору це смерті подібне.    

-                    Чи повинні чоловіки щось робити у зв’язку з цим?

-                    Треба протистояти, але це безрезультатно.

-                    Ваші рекомендації студентам, те, з чого ми почали. Що вони повинні робити, щоб бути сучасними і котуватись на ринку?

-                    Якщо у них хороше маркетингове мислення, наприклад, якщо вони інтелігентні, якщо можуть знайти якісні підручники, бо в одному якісному підручнику безмежна кількість корисної інформації. Самоосвіта. Мені ніхто не викладав рекламу. Знайшов підручники, і зараз їжджу по всьому світу, гарно продаються мої семінари, і це завдячуючи хорошим підручникам, тому, що знав, і плюс ще кілька мов. Все це допомагає.

-                    Ви щаслива людина, Ви знайшли себе.

-                    Треба любити студентів, щоб не було сумно. Треба ставитись до них як до друзів. І їм подобається, і я добре заробляю на цьому. Трохи цинічно. Але коли думаєш про аудиторію споживачів, вони так само думають про тебе. В хорошому сенсі. І я думаю, що ця аудиторія заслуговує на якісну освіту, що не треба давати студентам погані знання і так далі. Знання як товар повинні бути якісними. Маркетинг – прекрасна річ. Маркетинг – це не прибуток, як думає недалека більшість, маркетинг – це прекрасні стосунки між людьми. Коли прекрасні стосунки, тобі рано чи пізно все повертається.  

«МОВА ПОВ’ЯЗУЄ ІЗ РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ ТА ВИЗНАЧАЄ ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ОРІЄНТИРИ» - ЛАРИСА МАСЕНКО

«Українська мова як чинник цілісності та демократичного розвитку держави» - з такою важливою лекцією виступила Лариса Масенко в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Пані Лариса - досить відома людина не лише в професійному середовищі, а й публічному – про її взаємостосунки із працівниками сфери послуг, які не переходять на українську, багато пишуть у ЗМІ.

Тож під час лекції доктор філологічних наук та Почесний професор Університету Грінченка розповідала про мовне законодавство, державотворення, соціологію та геополітику. Ось деякі уривки з лекції, які видалися нам цікавими. 

 

Розвиток – у різноманітті

У нас за часів СРСР не було ні соціолінгвістики, ні соціології. Як відомо, соціологія вивчає склад суспільства, наявність різноманітних груп у ньому, настрої,  методи пошуку домовленостей між цими групами та владою. В СРСР головним завданням було створити однокласове суспільство і ці науки були не потрібні. Передбачалося, що й мова буде одна.  У Троцького навіть було своє бачення цього. Він наказав солдатам Червоної армії вивчати есперанто. Але ж ми розуміємо, що це утопія. Суспільство може розвиватися лише в різноманітті, тому в Радянському Союзі і не вдалося втілити цю ідею в життя.

 

Про мовну стійкість за часів СРСР

За часів СРСР найбільше постраждали білоруська й українська мови. Найкраще збереглися мови тих народів, які виявляли мовну стійкість. Це країни Балтії, де люди ігнорували звертання російською мовою взагалі. Такою поведінкою вони показували, що на своїй землі вони хочуть спілкуватися своїми мовами: латиською, естонською чи литовською. Така поведінка зберігає мову і змушує людей спілкуватися нею в публічних сферах життя.

А грузини були єдиними, в кого грузинська була визнана офіційною в конституції республіки за часів СРСР. Коли влада хотіла це змінити, тисячі людей протестували на центральній площі Тбілісі. І відстояли право на свою мову.

 

«Перспективні» та «неперспективні» мови СРСР

До речі, 1963 року в журналі «Вопросы языкознания» з’явилася стаття, в якій всі мови радянських республік поділили на «перспективні» та «неперспективні». «Перспективні»: мови країн Балтії, грузинська, вірменська, азербайджанська. «Неперспективні»: мови Середньої Азії, українська та білоруська. Громадськість тоді обурилася. І через декілька випусків у журналі написали, що це була помилка. І так це питання зам’яли. Але це було ще одним доказом того, що у великих українських містах свідомо формувалося російськомовне середовище.

 

«А хто вам заважає говорити українською мовою?»

Часто в Харкові чи Києві українських дисидентів та письменників викликали до КДБ для «профілактичних бесід». «А хто ж вам заважає говорити українською мовою?» – запитували представники силових структур. Проте тут йдеться про мовне середовище. Воно диктує людині мовну поведінку. Це треба бути дуже сильною людиною, щоб поводитися інакше.

Розповім один приклад. Моя подруга з дитинства говорила лише українською. Я не могла так триматися. Вона розповідала, як одного разу за часів СРСР їхала в тролейбусі із сином та говорила українською. Так одна жінка їм сказала: «вас еще не всех перестреляли». Зараз, звісно, ситуація в Києві покращилась і мене це тішить.

 

Що таке «літературна мова»

Найголовніша функція літературної мови – об’єднувальна. Коли держави утворювалися, то в кожній її частині була своя мова. Проте задля порозуміння та єдності в усіх сферах суспільного життя має функціонувати одна мова.

Наприклад, в Середньовіччі в Західній Європі такою мовою була латина.  А з утворенням національних держав почали утворюватися національні мови. У період реформації Лютера постало питання розуміння народом Біблії, бо прості люди читати її латиною і не розуміли проповідей. І саме переклади Біблії стали першим кроком для утвердження літературної мови в Європі.

Термін «літературна мова», на мова думку, в нас не дуже вдалий. Це словосполучення пішло з французької традиції і має подвійне трактування. Можна подумати, що це мова літератури. Лесь Подерв’янський, наприклад, теж творить літературу, але літературною мовою його твори точно не написані. Це поняття ширше. Тому вдалішим з точки зору мовознавства є англійський термін «стандартна мова», тобто обов’язкова для всіх.

 

Як оновлюється мова і що робити зі словами іншомовного походження?

90% нових слів у мові з’являються саме з термінології. Зараз активно розвиваються комп’ютерні технології. Багато слів до української надходить саме з цієї сфери. Загалом вони мають англійське походження. Багато країн світу займаються заміною цих слів термінами, що походять з їхніх мов. Наприклад, чехи замінили слово «комп’ютер». Поляки та росіяни також піднімають це питання. Адже коли в мові така велика кількість запозичень, то це теж в якомусь сенсі розмиває її структуру.

 

Жива мова

Важливо, щоб мова була живою, щоб нею користувалися всюди. Шкода, що  повсякчас молодь у школі чи університеті під час занять спілкується українською, а після дзвінка – російською. Хоча саме молодь могла б із легкістю обирати мову спілкування. Я розумію, що багато хто серед них походить із російськомовних родин. Проте кому ж, як не їм, змінювати ситуацію? І варто почати хоча б у столиці, адже це центр держави.

Про еліту з розщепленою ідентичністю

 

Велика наша вада полягає в тому, що українська була визнана державною лише на папері. Ніхто не слідкував за виконанням мовного законодавства. Тим паче в нас не відбулася зміна еліти. Кучма за ментальністю дуже мало відрізнявся від Брежнєва чи Щербицького.

Брежнєв родом з України, але в одних документах записував себе українцем, а в інших – росіянином. І русифікація в радянський час сформувала подвійну та розщеплену ідентичність серед більшості населення. Це відбувалося масово і тому дуже багато людей живуть в незалежній Україні з цією розщепленою ідентичністю.

От і Кучма завжди записував себе в офіційних документах росіянином, а «переписався» на українця лише за перебування на посаді Прем’єр-міністра України. Тобто пройшов зворотній від Брежнєва шлях. А в його книжці «Україна не Росія», яку, звісно, писав не Кучма, висновок приводить читача до того, що Україна все одно має лишатися з Росією. Звичайно, такі лідери не змогли впроваджувати правильну мовну політику.

 

Насильницька українізація. Чи є вона в Україні?

У нас лише зараз пропонують створити центри з контролю використання української мови. І це не означає насильницької українізації. Насильницькою вона була б тоді, коли держава втручалася в приватну сферу. Так було в Іспанії за часів тоталітарного режиму Франко. Якщо двоє людей спілкувалися каталонською чи баською на вулиці, то лише за це їх могли одразу кинути до в’язниці. Оце називається насильницькою іспанізацією. Чи відбувається у нас щось подібне?

 

Особливості української геополітики

В Берегівському районі Закарпатської області 70% населення становлять угорці. Вони безперечно мають можливість і право відкривати свої школи, вивчати мову. Більшість із них отримали угорські паспорти. Але це небезпечно для єдності України. Це можливість для Угорщини претендувати на українські землі. Там, до речі, Ющенко дозволив глибоко в Карпатах  встановити пам’ятник із написом «Тут починалася угорська земля». Не зрозуміло, як можна було таке допустити. Якщо ми будемо слабкою державою, то у нас і на заході можуть виникнути серйозні проблеми.

 

Українська мова та ЗМІ – ще одне неприємне питання

У масовій культурі має впроваджуватися активна підтримка української мови. Особливо на телебаченні. Адже це найпотужніше джерело інформації та найефективніший інструмент впливу на масову свідомість. Передусім люди мають чути правильну українську мову з екранів. А наші основні канали перейшли в руки олігархів, які не зацікавлені в цьому.

А що відбувається на нашому телебаченні? Засилля маніпуляцій, які легко використати для розповсюдження якихось ідей. Раджу поспостерігати за російськомовними та україномовними персонажами в серіалах. Перші – культурні, охайні, успішні та красиві. Другі – нещасні простакуваті дикуни, яких цікавлять лише свині та горілка. Який образ українців та української мови фіксується в людей, які споживають ці продукти без критичного осмислення?

 

Чого прагне російськомовне населення України?

Дуже часто в нас експлуатують тему російськомовних патріотів. Звісно, і на Майдані було багато російськомовних патріотів, їх достатньо й у зоні АТО. Вони хочуть, щоб Україна була незалежною, вивчають мову та культуру. Але треба враховувати масовість та більшість суто з соціологічної точки зору. Коли ми робили дослідження та порівнювали російськомовних та україномовних людей, то саме серед російськомовних більшість прагнула союзу з Росією. Це було раніше. Можливо, зараз ситуація змінилася. Бо завжди більшість хоче жити в своїй незалежній державі. Проте небезпечна тенденція прослідковується.

 

Мова, держава та демократія

Вибір мови безперечно пов’язаний з демократичним устроєм держави. Ще в часи Горбачова у нас був утворений «Демократичний рух України», яким потім керував Чорновіл. 50% учасників цього руху були із Західної України. Хоча населення цієї території становить всього 10% від населення всієї країни. Третина була з центральних районів і дуже мало було зі Східної України.

Під час президентських виборів лише в західних областях більшість проголосувала за Чорновола. А переміг Кравчук, який був з комуністичної номенклатури. Можна зробити висновок, що в областях, де немає проблем з мовним питанням і спілкуються українською, люди готові до демократичних процесів, через які вже давно пройшла вся західна Європа. Там одразу прибрали Леніна і повернули історичну топонімію.

 

Мовні закони: що й до чого

Неможливо будувати демократичну державу без мовної політики. З цим треба було розібратися ще на початку утворення незалежної держави. Було ухвалено Закон «Про мови в український СРСР»  у 1989 році, де зазначалося, що українська – державна мова. І це абсолютно нормально, бо українці становлять більшість і живуть на цій території споконвіку, давши назву цій державі. Тому саме їхня мова має бути державною. Це не передбачає утиски інших мов, а забезпечення коректного статусу мови народу, на базі якого утворювалася держава. Так було майже з усіма країнами.  Якщо ми поїдемо в Польщу, то потрапимо в польськомовне середовище. Якщо хтось захоче лишитися жити в Польщі, то має опанувати мову. Так само й у Словаччині, й  Румунії, будь-де.

В Україні ж за часів Януковича було ухвалено закон Ківалова-Колєсніченка, який непрямо та підступно фактично робив російську другою державною. За цим законом достатньо 10% носіїв у регіоні для того, щоб мова набула прав державної.  Проте чомусь така доля не спіткала татарську мову, яка насправді потребує захисту.

Зараз цей закон намагаються відмінити і як альтернативу запропонували три мовні закони. Я дуже сподіваюся, що славнозвісний український розбрат не стане злим жартом і загалом нам вдасться до влади привести справжню українську еліту. А це все допоможе ще й вирішенню мовних проблем. 

 Ангеліна Ломакіна