Події

У ПОШУКАХ ЗНИКЛОГО СВІТУ...

Трипільську культуру, як один з найяскравіших феноменів в етноліті нашої історії, вивчають вже понад сто років. Ця загадкова цивілізація і досі не перестає дивувати дослідників неочікуваними знахідками. В селі Майданецькому знаходиться одне з найбільших трипільських поселень на території України. Саме там науково-дослідна лабораторія археології Університету Грінченка на чолі з Михайлом Відейком проводить розкопки трипільської цивілізації.

       phoca thumb l 09 09 maidanetske 483

В цій експедиції дослідникам вдалося знайти залишки трьох храмів, рештки оборонних споруд та унікальні предмети побуту. Студенти та викладачі Університету вирушили на місце розкопок і відвідали музей Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура». Про зниклий світ і сьогодення археології ми говорили з директором заповідника Владиславом Чабанюком, археологом Михайлом Відейком та його німецькими колегами.

 

      

Міла Китаєва

АЛГОРИТМ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ'ЯТОК

АРХІТЕКТОР ІВАН БИКОВ: УКРАЇНСЬКА АУТЕНТИЧНІСТЬ – АРХІТЕКТУРНИЙ ВИМІР

Задля збереження та відновлення української культурної спадщини, зокрема пам’яток архітектури, необхідно вдосконалити відповідну законодавчу базу та кардинально збільшити обсяги фінансування реставраційних проектів. Так вважає головний архітектор архітектурного бюро Іван Биков. Зараз його команда прагне надати нове життя школам колишнього Лохвицького земства на Полтавщині. У бесіді з Астудією архітектор розповідає про значення ініціативи.

 Still0907 00001

АРХІТЕКТУРА У НАЦІОНАЛЬНОМУ СТИЛІ

Наразі там відомо, що збереглася у різному стані 51 земська школа Лохвицького земства та одна земська лікарня, чи її ще називають будинком земського лікаря у Чорнухах. На початку 20 століття, як я вже казав, іноді поставало питання, чи є взагалі українська нація. Відповідно виникало питання, чи є так званий южноруський, чи малоросійський архітектурний стиль. І Лохвицьке земство виконало своєрідний прорив у цьому. Свого часу Олена Пчілка казала, що школи споруджуються в утилітарній архітектурі і треба будувати школи у сільській місцевості за місцевими традиціями в народному національному українському стилі. Відтак почалося проектування, а потім будівництво земських шкіл Лохвицького земства саме в українській народній архітектурі. Проектувальником виступив відомий архітектор Опанас Георгійович Сластіон. Він спочатку виконав три проекти одно-, дво- та трикомплектних шкіл. Потім у 13-му році значно переробив і видав ще три таких проекти. Було декілька їх версій і за цими проектами будували приблизно 70-80 будинків шкільних, але наразі нам відомо, як я казав, про 51-ну збережену школу, з яких деякі практично руїна. 

Still0907 00006 

НАША МЕТА

Наша мета, мета взагалі проекту шкіл Лохвицького земства, який очолює Ольга Герасим’юк і допомагає їй міністр Тарас Кутовий, зберегти ці школи, ці шедеври української народної архітектури, національної архітектури для України. Тобто спочатку ми їх вивчаємо, потім публікуємо документацію, потім вони отримують статус щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, як вже сталося з дев’ятьма школами в тому числі і з харсікською школою. Я думаю, що один-два місяці і вони мають отримати статус пам’яток місцевого значення. Після чого, дай Боже, буде реставрація. Наразі щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, згідно з Законом про охорону культурної спадщини, охороняється як пам’ятка архітектури. Але вона ще має отримати свій власний охоронний номер. Щойно виявлена – це взагалі тимчасовий статус. Облікову документацію необхідно ще погодити на місцях, тобто у Полтаві, а вже потім відправити її до Києва для того, щоб там її також розглянули і надали об’єкту охоронний номер. І лише тоді вона набуде статусу пам’ятки місцевого значення, а можливо, і національного. Принаймні ми рекомендували школу в Харсіках як національну. Вона має багато унікальних рис. По-перше, це українська національна етнічна архітектура за доби московської окупації. В тому її основна унікальність. Тут є цегляний декор за формою українських народних орнаментів на стінах. Тут є розсувні перегородки-ширми між класами, які об’єднують класи у велику єдину залу. Тут є чудові башточки, завдяки яким ця школа стає місцебудівним акцентом, який можна побачити здаля.

Still0907 00003 

ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКИЙ МОДЕРН

Тепер – щодо українського модерну в архітектурі. У кожної нації, великої нації, яка склалася, є своя національна архітектура, в Росії, в Польщі і також є вона і в Україні. Приміром Полтавське земство - це також український модерн, втілений архітектором Кричевським. Є ще будівлі Канівського земства, також школи і земські лікарні. Вони повністю цегляні. Також дуже цікаві, також український модерн. Але зведені вони вже у 1914-му році і спроектовані іншим архітектором.       З чим можна порівняти український модерн? Дивіться. Якщо не брати до уваги стильові рішення, які запозичені з інших архітектур,наприклад з польської, з московської чи з румунської, у нас, в українців, великих стилів є тільки три, як мені здається. Це давньоруська архітектура з усіма її різновидами. Але це етнічно українська архітектура взагалі, тому що давня Русь, як відомо, починалася з Києва. Це українське барокко і це український архітектурний модерн. Все інше також наше, але воно пішло не з України, а з Росії, з Європи, з Туреччини тощо. Що стосується архітектора Сластіона, треба сказати, що він проектував не лише школи, а й інші будівлі, зокрема приватні будинки. Він також є автором унікального комплексу водолікарні у Миргороді. На жаль, у 1980-х роках ця споруда була зруйнована вщент. Отже Сластіон безперечно є видатною постаттю в українській архітектурі.

 Still0907 00007

ПЕРЕВАГИ ОХОРОННОГО СТАТУСУ

Повертаючись до цього проекту, зауважу, що він вже набув розголосу, архітектура дійсно унікальна для України, для самоідентифікації українців і полтавчан зокрема. Тому, я впевнений, наші зусилля не будуть марними і споруда отримає повноцінний охоронний статус. Що він взагалі дає? Якщо будівля не є пам’яткою або щойно виявленим об’єктом культурної спадщини - її можна абсолютно законно знести. Навіть якщо будівля унікальна і на її захист стає громада, власник може сказати: за законом я правий – це не пам’ятка. Да, цікава архітектура і що? Я її купив – я її руйную, все, крапка, подавайте до суду. Але, якщо будівля має охоронний статус, то на кожному кроці, якщо почалася руйнація і якщо хтось з громади, яка про неї піклується, це помітив можна звернутися до прокуратури, або до місцевої влади і будуть наслідки. Наприклад, ми бачимо тут майбутній музей . Але не будемо забігати наперед. Нам би хоча б знайти гроші на якусь початкову консервацію, а потім, дай боже і на реставрацію. Я думаю що тут декілька мільйонів щоб від реставрувати. А на консервацію, я думаю, достатньо тисяч 50-100. Консервація – це поставити нові двері, засклити вікна, відремонтувати дах аби він не протікав і все. Коли будівля отримувала статус пам’яткоохоронної вона при цьому зберігала документацію наукового проекту. Тому, маючи такий масштабний проект, ми хочемо поміряти та виконати документацію на всі школи Сластіона навіть на ті 9, які зараз, за винятком нашої школи, вже мали охоронний статус. В Варвинському районі три школи мають повноцінні охоронні номера, як пам’ятки архітектури місцевого значення. У Роменському районі Сумської області також три школи охороняються але вони так і залишилися в статусі щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Те саме з трьома школами у Лохвицькому районі Полтавської області. Тобто на ці школи ми знову виконуємо облікову документацію вже, я думаю, на більш високому рівні, тому що ми додаємо обов’язково фасади і креслення. Ми додаємо велику історичну довідку не тільки про школу, але і про населений пункт і завдяки цьому вони можуть із статусу щойно виявленого об’єкта перейти у статус повноцінної пам’ятки з охоронним номером. Зараз ми подивилися десь близько 15 шкіл. З них функціонують повноцінно, як школи, школа в Гільцях, чудова школа, яка практично відреставрована силами місцевої громади. Потім школа в Курінці також і там прекрасний колектив, там є пам’ятні дошки героям, які загинули у Великій Вітчизняній війні. Але там є лише 30 діточок. Тобто є небезпека, що найближчим часом школу можуть закрити. У школі в Мокіївці зараз розташований дитячий садок. І з 15-ти це наразі все. Тобто, або використовують під комору або просто зачинено.

Still0907 00005 

ОХОРОНУ ПАМ’ЯТОК – НА РІВЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Що ж треба робити в державі аби відновити архітектурну спадщину? На жаль, про це більше розмов аніж справ. Окремі ініціативи, як ця – Тараса Кутового та ідейного натхненника Ольги Герасим’юк кардинально питання не вирішать. Потрібно змінити Закон про охорону культурної спадщини, потрібне набагато більше фінансування культури взагалі, потрібне інше ставлення як влади так і суспільства до пам’яток. Зараз у Києві з різних причин практично заблоковано не тільки реєстр але і поповнення взагалі списку пам’яток. По областях цей процес ще потроху просувається. Коли ми досліджуємо зараз школи Лохвицького земства ми постійно на Полтавщині зустрічаємо нові об’єкти. Тобто зараз виконана облікова документація просто тому, що вирішили що це треба зробити на церкву у Васильках. 1914-й-15-й рік, дуже цікава архітектура з елементами модерну. І вона збереглася у прекрасному стані крім знищених верхів, але які потім відбудували але не за проектом. Знайшли у Білоусівці Чорнухінського району чудову садибу, яка мала два поверхи. Зараз залишився тільки один, але з цікавим декором і за садибою розташований повноцінний ландшафтний парк з ялинами, з струмочком, з оглядовими майданчиками. Парк та садиба наразі не пам’ятки, не охороняються. Школу зачинили, наскільки я знаю, в цьому році, тому що нема діточок. У Лохвицькому районі до початку роботи нашого проекту не було жодної пам’ятки архітектури офіційно окрім щойно виявленого об’єкту культурної спадщини – церкви у Лохвиці та синагоги також у Лохвиці. Зараз вже виявлено три дерев’яні церкви, які занесені були у звіт щодо об’єктів пам’яток Лохвицького району, але ще не мають статусу. От перша буде у Васильках. Потім Велика Бодаївка і Луценки, зараз Жабки.

Still0907 00004 

ЗРОБИТИ КАЗКУ ДІЙСНІСТЮ

Архітектор-реставратор дуже залежна людина. Так, бувають багаті проекти з великим кошторисом, але переважно архітектори-реставратори дуже залежні від конкретного часом маленького об’єкта. В нашій конкретній фірмі реставраційна її частина, реставраційне бюро існує практично за рахунок комерційних проектів. Тобто більша частина контори проектує нові будинки, в тому числі багатоповерхівки. Їх у Києві досить багато, слава богу, а частину фінансування перенаправляємо на ось цю роботу. Допомагають нам і благодійні кошти за рахунок яких ми можемо собі дозволити виготовляти облікову документацію якісно, не для «галочки», а дійсно якісно. Вона потребує більше часу, вона потребує більше зарплатні для співробітників, але це потрібно для країни. А повинно було б, щоби в кожній області відділ охорони культурної спадщини мав би повноцінний штат кваліфікованих фахівців з досить високою зарплатою, не 2-3-4 тисячі, а 8-10. І ці фахівці повинні були б мати план дій по кожному району. Якщо б здійснилася така казка, то за кілька найближчий років ми би пройшлися по всій країні.

                                                                                             Підготував Павло Власов

ОЛЬГА ГЕРАСИМ’ЮК: ЗЕМСЬКІ ШКОЛИ – ОДНЕ ЦІЛЕ ВЕЛИЧЕЗНОГО БАГАТСТВА

Активісти ініціативи «Школи Лохвицького земства» рятують унікальні зразки українського архітектурного модерну. З понад ста шкіл, збудованих за проектом архітектора Опанаса Сластіона, вціліла лише половина. І всі вони потребують термінової реставрації. Детальніше про проект розповіла його учасниця, відома журналістка та ведуча Ольга Герасим’юк.

толока4

 

ЗЕМСЬКІ ШКОЛИ – НАЙБІЛЬШІ ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНЬСЬКОГО МОДЕРНУ

Ще на початку минулого століття на Полтавщині було задумано, аби народ виріс вільним, освіченим та цивілізованим. Але на заваді стала Перша Світова війна. Коли розпочалася земська реформа, ми ще не були Україною. Проте були люди, які любили нашу землю. І вони хотіли побудувати на Полтавщині освітні заклади, як б мали український характер. Мати Лесі Українки Олена Пчілка запропонувала зробити ці школи в особливому стилі – в стилі українського модерну. В такій кількості його немає ніде, окрім як на Полтавщині.

Полтавська область свого часу зазнала страшних репресій через свій дух волі. І на певний час люди забули хто вони, які вони багаті, наскільки вони були освіченими і розумними. На Полтавщині не було пам’яток, занесених в реєстр. Це було зроблено, аби люди жили, сховавши голову в землю, і йшли за плугом. А зараз ми знайшли 51 школу і вперше звели їх до купи, аби всі бачили, що це одне ціле величезного багатства.

Still0907 00000

 

Я ПРИСВЯЧУЮ ЦЮ СПРАВУ ПАМ’ЯТІ БАТЬКА

Взагалі-то я пирятинська – я там народилася, вчилася, і то столиця мого життя. Але тут народився мій тато. Він вчився в цій школі. Нещодавно я знайшла його фото з другом, де вони сидять на порозі цієї школи. Він, до речі, не казав мені про це… На жаль, його вже немає.Тут вчилися багато моїх рідних, я проводила тут свої канікули. І сьогодні я зустріла своїх родичів. Вони підходять, кажуть: «а я ваша третя сестра… а я ваш п’ятий брат…» Я не знаю, хто це, але тут ціла родина. Це Батьківщина кожного, хто тут зібрався.

 

ЗМІНИТИ ЩОСЬ ШВИДКО – МОЖЛИВО!

Ми почали цей проект ще 2009 року. Тоді нас зупинили, бо була інша ситуація в країні. А зараз усе сприяє тому, аби ми нарешті будували державу своїми руками. Ми стали розказувати про це, і люди почали до нас приходити. В нас створилася ціла команда проекту «Земські школи», яка збільшується з кожним днем. Навесні ми ледве дісталися сюди, а сьогодні вже летіли відбудованими дорогами. Ми зупинили розграбування цієї школи. Сільська рада взяла її на баланс, і тут вже вішають охоронну дошку. Тож змінити щось швидко можливо, навіть коли влада цьому не сприяє. Зараз ми живемо в іншому світі і можемо все самі.

толока3      

 

РОЗЧИЩАЮЧИ ХАЩІ СВОЄЇ ДУШІ…

Ми знайшли вже півсотні таких закладів, і нікому більше не дамо їх ображати. Вирішили символічно почати зі школи в Харсіках, бо тут народився Григорій Сковорода. Саме звідси він пішов у світ, а той його не спіймав.

Ми мріємо привезти сюди туристів з усього світу. До нас підключилася величезна кількість людей: туристичні агенції, що займаються зеленим туризмом (вони вже прокладають маршрути), велосипедисти, які люблять об’їжджати Україну на велосипедах. Ми хочемо, аби в кожному селі люди самі наповнили це змістом. Десь, наприклад, зроблять місце,в якому сільські діти зможуть отримати перспективу на майбутнє. Десь зроблять бібліотеку, а десь музей.

толока1

Фактично цей проект спрямований на повернення собі свого місця. Для нас головне, аби люди, які тут живуть, почали розчищати хащі навколо свого багатства – не тільки навколо будинку, а й навколо своєї душі.

Міла Китаєва

АСТУДІЯ ВІТАЄ З ДНЕМ ПРАПОРА!

Друзі, АстудіЯ вітає вас з Днем Державного Прапора України! Чистого, світлого і мирного українського неба та духовного багатства вашій душі! В Borys Grinchenko Kyiv University провели урочистості з нагоди свята, у яких взяв участь і наш Віктор Тімохін - людина-оркестр - звукорежисер, оператор, зв'язківець і просто чудова людина! Він поділився власною історією першої зустрічі з українським прапором. Чим є для нього наше синьо-жовте знамено ви можете дізнатися подивившись відео: "Що тоді для нас, радянських школярів, був той синьо-жовтий прапор? Це була мрія. Ми мріяли про чесну справедливу державу".

 

14053745 1859121327657284 7111511510098331355 o14054361 1859121430990607 7729217330839488545 o

14114784 1859121420990608 2851857375439961432 o14124980 1859121330990617 2001391475438092681 o

 

ГРІНЧЕНКІВЦІ НАБИРАЮТЬ ВИСОТУ…

Шостий поверх корпусу на Тимошенка готовий! На останньому поверсі, під самісіньким небом тепер прописався Факультет права та міжнародних відносин. Як то кажуть, сиджу високо, бачу далеку. Наші далекоглядні правники та міжнародники нині приймають приміщення свого нового факультету. Студенти та викладачі поважно походжають вузенькими коридорами та заглядають у кожну аудиторію, де ще відчувається запах свіжопофарбованих стін. Новими аудиторіями задоволені всі. Проте найактуальніша тема – рецепти новітньої освіти в галузі права та міжнародних відносин. Викладачі та студенти одностайні: треба володіти іноземною, вміти застосовувати знання на практиці та приймати виклики сьогодення.

Декан факультету професор Ігор Грицяк мислить стратегічно… Усе серйозно: «Правова основа, вузька спеціалізація та практика – три кити нового Факультету права та міжнародних відносин». А ще він обіцяє – студенти будуть впливати на навчальні програми, обирати, визначати рейтинг викладачів. Обіцяне інтригує і надихає…

Відкривали факультет на найвищому рівні. Навіть міністр освіти і науки Лілія Гриневич особисто перевірила висоту професійних намірів, а за одно й стель в наших нових аудиторіях. Все дуже компактно, але місця вистачає. Студенти кажуть, що затишно і по-домашньому, а особливо радіють кондиціонерам. J

А ми також бажаємо нашим майбутнім правникам та міжнародникам потужного старту зі свого новенького затишного гнізда під самим небом. Високих професійних злетів! А це для історії…

 


АстудіЯ вітає вас зі святом Преображення Господнього

В ОЧІКУВАННІ СПАСИТЕЛЯ


Як важливо нам мати надію, одержати якийсь знак, навіть, якщо це атракціон, перетворення… В той день на горі Фавор Христос відкриє учням найсокровенніше - неминучість Розп’яття, але й даність Воскресіння. Обличчя його просяяло, а одяг зробився білим, наче сніг. Преображення – це згусток енергії, треба витримати і буде так! Спаситель показав нам преображення єства нашого. «У нас все буде добре!» – це не дешева передвиборча мантра для українців. Напередодні річниці Незалежності ми відкрили для вас формулу преображення в цій давній пісні. Вона дуже проста і наївна, але така гостра і стражденна. Дякуємо лірнику Андрій Ляшук за це виконання. Спасителя нам усім! Зі святом!

ЮЛІЯ ПАВЛЕНКО: "НАЙГОЛОВНІШЕ В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ – ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ"

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №9


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Юлії Павленко, співорганізатора вікенду на Обирку та організатора проекту "Три кулі" в педагогічному етюді №9.


 

Юлія Павленко, співорганізатор вікенду на Обирку та організатор проекту "Три кулі"

цвцв

Якщо дитинка не розвивається фізично, є емоційно неспокійною, то будь-які навантаження інтелекту можуть спрацювати не на користь дитини.

Так було з моїм сином. Таким чином я й пришла до цієї ідеї, що найголовніше в шкільній освіті - психологічний, емоційний розвиток дитини. Я не новатор, а мама, яка сама до цього додумалась. Вважаю, лише на третьому місці серед головних речей є інтелект. Звісно, основою є індивідуальний підхід.

Мені дуже цікаво розвивати проект як молодшу школу і тут я дуже хочу експериментувати з тим, щоб дітей знайомити з професіями.

Знайомити саме через досвід спілкування з професіоналами, через знайомство з професіями. Щоб вони могли своїми руками спробувати відчути себе столяром або архітектором,чи письменником, спілкуючись з людьми цієї професії. І створювати щось, як цілісні проекти.

Які мої побажання мейснтрімщикам?

Споглядати за дітьми, бути споглядачами. Основна роль педагога – вміти споглядати. Якщо ти будеш уважний і спостережливий, ти зрозумієш, що потрібно одній чи інший дитині. Це приходить, коли ти відходиш і споглядаєш.

Чому важливе наше зібрання тут, на «Обирку»?

Вважаю, що з нас все починається. Хтось має ініціювати зміни. А зміни на глобальному рівні можливі, якщо буде запит від батьків, таких, наприклад, як я. Можливо, ми не змінимо нічого глобально, але мій власний досвід доводить, що до цього можна прийти. Минулого року я була лише учасником вікенду, який змінив моє бачення освіти, дав змогу експериментувати і допоміг мені дійти ідеї створення власного проекту для своїх дітей та інших дітей. Мені дуже круто тут бути співорганізатором.

 

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про нас Події