Події

ДІАНА КАРПЕНКО: «ЗЕЛЕНЕ ПЛЕМ’Я» - ЦЕ ШКОЛА МИСТЕЦТВ І РЕМЕСЕЛ

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №8


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Діани Карпенко, засновниці школи "Зелене плем'я" в педагогічному етюді №8.


 

ДІАНА КАРПЕНКО, засновниця школи "Зелене плем'я"

Still0817 00001цуйсйуца

Спочатку «Зелене плем’я» замислювалась як школа для дітей і дорослих.

Цього року ми зрозуміли, що треба розширити цю назву. Тепер це - школа мистецтв і ремесел. Крім загальноосвітньої програми, яка є державною і якої ми дотримуємось, лишень просимо викладачів, щоб вони це робили цікаво. Окрім цього, втілюємо ідею опановування якомога більшою кількістю мистецтв та ремесел. Цього року це - школа барабанів, школа японських мистецтв, школа живопису, ліплення з глини, стрільба з лука – від прикладних до бойових, абсолютно різних.

Ідея школи полягає в тому, що вона знаходиться не в школі.

Вона знаходиться в іншому прекрасному місці, особливо в теплу пору року, коли є можливість займатися не лише в приміщенні, а будь-де – в соснах, біля озера, де завгодно, де викладач вважає за потрібне. Наприклад, урок знахарства відбуваються прямо в лісі. Діти ходять, збирають трави та гриби і досліджують та вивчають це все на природі. Не потрібно підручники читати для того, щоб опанувати якісь «природні» речі. У цій школі можуть вчитися як діти, так дорослі, які можуть проходити повноцінні курси. Якщо діти опановують і загальноосвітню програму, і мистецтва, то дорослі можуть долучатися на такі короткі інтенсиви на тиждень, два чи місяць, залежно від тривалості курсу.


Я, наприклад, не вважаю себе новатором в освіті. Я - прихильник цікавих методів.

Мене особисто дуже надихнула школа «Summerhill» у Великобританії, де у дітей є дуже багато прав, можливостей для самоврядування. У них є навіть вибір відвідувати заняття чи ні. Схожу концепцію ми запозичили у них і теж намагаємося її втілити.

Звичайно, викладач мотивує дітей. Звичайно, батьки теж беруть участь у процесі або, принаймні, спілкуються з дітьми про те, що було в школі. Щоб зрозуміти, чи цікаво їм, а не просто: віддали дітей до школи і все. Але у дітей є опція: на заняття не ходити. Якщо заняття зовсім не цікаві і у викладача зовсім немає можливості з дітьми знайти комунікацію, то такий курс просто знімається. І тоді у викладача, навпаки, є стимул свої заняття робити настільки цікавими та захоплюючими, щоб діти бігли, летіли до нього на заняття. Це одна з речей. Інша – в нас немає поки що ніякої системи оцінювання. Як це буде йти далі, будемо бачити. Ще одна важлива річ - у нашій школі повна відкритість до експерименту. Наприклад, зараз у нас веде курси викладач за вальдорфською системою і, наприклад, є студентки-практикантки з Уманського педагогічного, які знають класичну систему, але теж намагаються її якось модифікувати і зробити цікавою для дітей. Тобто в нас немає чіткою методики, якої ми чітко дотримуємось. Ми відкриті для експериментів навіть для викладачів. Викладач може запропонувати щось цікаве і ми це спробуємо втілити.

В Обирку я відчула такий «ах- ефект», коли вперше стала на ходулі.

Я не знала, що я це вмію, але виявилося, що це не так складно. Спершу похиталася, потім уже за ручку трималася, а потім уже могла йти сама. І це неймовірне відчуття, коли ти знаходишся на висоті два метри і дивишся на все довкола і почуваєшся впевнено. Вдруге – коли моя донька в шість років навчилася ходити на ходулях. От для мене це було яскраве враження від розуміння того, що я таке можу.

Модель виховання повинна давати максимальний простір можливостям.

А вже діти самі обирають, чого вони хочуть. Звичайно, десь у щось ми втручаємося. От я, наприклад, дуже хочу, щоб хтось із них опанував гру на фортепіано. Але все відбувається без тиску. У той же час вони мають можливість спробувати й барабани, й сопілку, й скрипку – все, що завгодно. І так ми намагаємося поводитися в усьому. Буквально до того, що навіть край для проживання діти можуть вибрати самі. Бо ми багато подорожуємо, вони багато бачать різних країн. І якщо в один день вони вирішать, що хочуть жити не тут, а деінде – будь ласка. Я думаю, що це те, що батьки можуть дати. Бо на певному етапі життя батьки перестають бути авторитетом. Тобто моє завдання – організувати гарний простір для того, щоб їм було добре зростати, дати простір можливостям, показати, що є таке, є й інше, знайти людей, фанатів своєї справи, які би могли дітям показати цю справу з усією любов’ю, з якою вони до неї ставляться. Якщо викладач музики, то це просто професіонал, який їм допоможе вчитися, а не просто ми підсунемо дитині ноти і скажемо: «Давай вчися!». Щоб ми могли закохати в світ!

 



Анастасія Леухіна: "ЯКЩО НЕ БОЯТИСЯ…"

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №7


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Анастасії Леухіної, організатора вікенду в Обирку "Діти. Освітній експеримент" в педагогічному етюді №7.

 


 

АНАСТАСІЯ ЛЕУХІНА, організатор вікенду в Обирку "Діти. Освітній експеримент"

Still0817 йы00001цуйсйуца

 

Коли мій малий народився, я дуже захопилася ідеєю емоційного розуму.

 

Я вирішила, що не буду займатися його інтелектуальним розвитком від самого початку. Щоби зрозуміли правильно, оці всі новомодні школи раннього розвитку, вивчення іноземної мови з півроку, картки, цифри - я не підтримую це. Вирішила, що буду фокусуватися на його емоційному розумі, щоб він краще себе почував, щоб він знав, що таке емоції, що з ними роботи, як їх розпізнавати в інших. Власне, так ми і живемо, і я бачу велику користь від цього.

 

Які саме методи я застосовую у вихованні свого сина?

 


Перш за все – це власний приклад. Діти дуже добре спостерігають, як себе поводять батьки, і це має вплив на їхній емоційний розум. Тобто все те, як ти володієш собою в ситуаціях стресу, як розв’язуєш конфлікти з людьми, як відпочиваєш, отримуєш додаткову енергію. По-перше, варто просто бути такою, якою ти хочеш бачити свою дитину і поводити себе відповідно. По-друге, ми з сином дуже багато обговорювали саме емоції, наприклад, чому бабуся така розлючена, як це збоку виглядає, я питала: а як ти думаєш, що вона зараз відчуває? Або в кафе: чи подобається тобі цей офіціант чи ні, і чому? І таким чином ми виходили на багато різних тем про різні відтінки емоцій людей.

 

Зараз вміння працювати з людьми цінується найбільше.

 

Насправді є дуже багато досліджень про те, що люди, які добре вміють впоратися з собою, із власними емоціями та почуттями, а також вміють працювати з іншими людьми, - набагато ефективніші та успішніші.

 

Чого я очікую від цього вікенду?

 

Коли ми задумували вікенд, в нього було декілька основних напрямів. Перший – співтворчість. Ми бачимо, як багато критикують освіту, тож для мене було дуже важливо зробити цей захід як приклад того, що коли люди об’єднують свої зусилля і кожен щось створює, то можуть відбуватися прекрасні речі. Власне і минулого року, і нинішнього року ми організовуємо наш захід так: хтось приїжджає і привозить щось із собою - майстер-клас чи лекцію. Усі повинні зробити якийсь внесок, тому що це - співтворчість, а не сервіс.

 

Ідея співтворчості є також ключовою для нашої середньої освіти.

 

Бо ми весь час очікуємо, що хтось за нас щось зробить. А цей захід приваблює тим, що тут люди беруть і роблять таку освіту для своїх дітей, яку вони хочуть. Таким чином сюди приїжджають дуже просунуті батьки, які не бояться змінювати щось в школі, які не бояться організовувати свої власні школи чи садки, які не бояться переводити дитину в домашній формат освіти і відповідати за її освіту.

 

 

ЧОМУ ПРИХИЛЬНИКАМ НЕТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ ТРЕБА ПІДГОТУВАТИСЬ ДО СТРЕСІВ?

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №6


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Ярослава Коваленка, засновника парк-школи "Dixi" в етюді №6.

 


 

ЯРОСЛАВ КОВАЛЕНКО, засновник парк-школи "Dixi"

 уавуа

 

Завдання членів команди зрозуміти, чи вони хочуть цю людину до себе.

 

Людина, яка хоче з нами працювати, приходить на співбесіду, де спілкується мінімум з трьома членами команди. Вони мають вирішити, чи «вписується» вона в їхнє коло. Вона може бути генієм української літератури, але якщо в неї дурно пахне з рота, то ніхто не захоче з нею співпрацювати. Усі ці фактори мають значення. Після того, як вона всім сподобалася, її беруть на стажування. Ми дивимося як вона справляється: тиждень, два, місяць. Якщо вона справляється добре , тобто може будувати нормальні стосунки з дітьми, до неї є довіра дітей, вона може справлятися без авторитарних методів з цим неконтрольованим хаосом, тоді вона залишається. Наша проблемна зона саме в кадрах. Якщо б до нас прийшло 20 таких досконалих людей – ми б завтра 100 шкіл відкрили.

 

Тобто наше завдання: щоб дітям було добре, і щоб вони вчилися. Головне -розвиток, немає значення куди. Я завжди рухався так: ідея – клієнти – люди.

 

 

У нашій справі важлива готовність до стресу.

 

У перший рік очевидно буде стрес. Я розказував, що в перший рік я доплачував гроші і моя колега розповідала те саме. Коли я починав, у мене, на відміну від інших, не було ні місця, ні реклами.

 

Важлива динаміка і очевидно, що головне - запуститися і ми в цьому році запускаємо декілька шкіл. Буде 3 - 4 дитини, але ми все одно запустимося, щоб воно просто почало працювати .

 

Потрібна зустріч людей зі схожими потребами. Тобто повільний старт так само має значення. Можна спочатку збиратися раз на тиждень, потім два, потім три і якось неочікувано зрозуміти, що у вас вже постійно працюючий бізнес.

 

Діти насправді часто підказують. Вони розумніші ніж ми думаємо.

 

 

З приводу того, що більшість пішла.

Справа в тому, що ось ви є зі своєю ідеєю, ось є коло людей, у яких є свої потреби. Ви опиняєтеся єдині в даному колі потреб. І очевидно, що люди, які не поміщаються в колі звичайних дитячих садочків і шкіл, вони всі йдуть до вас. Але ви задовольняєте їх хто на 10%, хто на 20%, хто на 30%, хто на 50% і т.д. Якщо люди цікавляться іншим - це не значить, що вони повинні йти до вас. Звичайна школа не дає даної можливості і вони думають, що альтернативний заклад з цим впорається, але загалом люди, які приходять на перший рік, вони все одно відсотків на 80 випадкові. Будьте готові, що 80% з них підуть, але той факт, що буде динаміка, забезпечить те, що прийдуть ті люди, з якими ви співпадаєте за своїми цінностями. На стартовому етапі це нормально, бо ви ще самі погано орієнтуєтеся, що є суттю вашого закладу. Ви не можете прокомунікувати це для своїх майстрів, які у вас працюють. Так само важко прокомунікувати для батьків. Лише в процесі діяльності ви самі для себе зрозумієте, що для вас важливо і таким чином для всіх інших. У результаті все владнається.

Від нас у перший рік, здається, відсотків 50 пішло людей. Вісімдесят відсотків прийшло через 2 роки. Зараз немає жодного з майстрів, які починали в 2010 і жодного із дітей. Не вважаю це поганим, бо у нас уже сім шкіл

Потрібно бути готовим, що перший етап - він дуже турбулентний і, в разі якщо все буде на так, як ви думали від самого початку, це ще не означає, що ви програли.

 

Я не вважаю можливим набрати відразу сто дітей на сиру концепцію, на круте приміщення, тому що воно все розвалиться.

Тому є маса прикладів, коли вкладають в інфраструктуру і воно все стоїть, нічого не працює.

Є варіант, коли ви йдете в «Київстар» і кажете, що нам потрібно 20 000 і ми зробимо вам ідеальний садочок, але це вже не стартап. Але я не вмію працювати у когось, я не впораюсь.

Другий варіант, це звернутися не до «Київстара», а до топ-менеджерів «Київстара» і сказати, що їх садочок буде коштувати 1000 доларів в місяць, буде машина з пасками безпеки, будуть персональні тренінги. Це можливо.

Ми не беремо дітей, які несуть ризик і шкоду оточуючим. Діти з особливими потребами у нас є, але це не ті, які можуть схопити ніж і ганятися за іншими. Ми самі оцінюємо цей ризик.

 

В школу чи садочок ви все рівно обираєте не дітей, а батьків. Ми їм кажемо, якими ми є насправді.

Ми кажемо, що у нас немає домашнього завдання і нам чхати на знання. Після слів «чхати на знання» 90% йдуть, і ми залишаємося з тими, з ким нам комфортно працювати. Неможливо і не потрібно залучати всіх. Дві проблеми, які ми мали за шість років з різними інстанціями та органами, були саме з подачі батьків, які від нас відійшли. Тобто це значно безпечніше - працювати лише з тими людьми, які вам підходять.

Різниця в цінностях зрозуміла, як правило, відразу. Обов’язково потрібно проговорювати свою систему цінностей і наполягати на тих каменях, які, як ви думаєте, можуть бути наріжними.

 

На мій погляд, є два підходи реалізації бізнес-проектів в цілому.

Перший: ви інтегратор, тобто можете з усіма домовитися, при спілкуванні з усіма зрозуміти і відчути, що й кому подобається і знайти, випрацювати ідею. Підтримувати її, гасячи конфлікти. Якщо людина дипломат, вона може скомбінувати інтереси багатьох людей.

Другий варіант: ви – продюсер. «В моєму дитячому садочку діти будуть спілкуватися лише китайською мовою, бо я так хочу». І ви думаєте, що до вас прийде хтось з цих десяти хомскулерів, а по факту все може бути зовсім інакше. Якщо ваша ідея зачепила когось, крім вас - люди прийдуть.

 

 

 

ЩО СЛУХАЛИ В ЕПОХУ КОЗАЦЬКОГО БАРОКО ТА ЯК ЗМАЙСТРУВАТИ КОБЗУ Й БАНДУРУ

Хто ще не знає - АстудіЯ не відпочиває - вона знімає)) 6-7 серпня на Фестивалі кобзарського мистецтва відшукали для вас купу цікавинок. Майструвати традиційні музичні інструменти - це ще не грати на них, тож можна порівняно швидко цьому навчитись, відвідавши затишне і вишукане, гостинне і прохолодне @Ukrselo.

 13925745 1851825248386892 651050398902489427 o 13925901 798563173580479 2035075382237787766 o

13938168 1851824798386937 4294017490490860010 o 13661802 1851824398386977 7531670449510186525 o


Крім того, Україна кілька століть тому - це не лише село, гопак, шаровари та тужливі пісні, як дехто думає. Це - найрозвиненіша в Європі партесна музика. Це - канти, духовні й світські, - музика міського середовища. Це - мадригали, які, за влучним висловлюванням Григорія Сковороди, хоч читай, хоч співай.З усім цим ми ознайомились на Фестивалі кобзарського виконавства Етнографічного комплексу "Українське село".

Друзі! Україна прекрасна! А спадщина її, яку нам ще відкривати й відкривати - неоціненна!)))

ОСВІТА НА ПАРИТЕТНИХ ЗАСАДАХ

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №5


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Наталії Зайцевої, координатора дорослої програми вікенду "Діти. Освітній експеримент" в етюді №5.

 


 

НАТАЛЯ ЗАЙЦЕВА, координатор дорослої програми вікенду "Діти. Освітній експеримент"

DSC00160

 

Як має розвиватися освіта в Україні? – вважаю, це ключове питання для нашої держави.

Дійсно, є дуже багато цікавого світового досвіду. Питання лише в тому, як це все адаптувати, як воно зрештою в нас запрацює, адже в нас є свої традиції, особливості менталітету, які можуть різнитися з тими практиками, які є в інших країнах і там успішно працюють.

Мені важко казати про всю державу, але мені точно хотілося б, щоб освіта у нас теж була в пріоритеті. Вона має стати тим стратегічним напрямом, який повинен ретельно опрацьовуватись, прогнозуватись, аналізуватись і підтримуватись.

 

Освіта має бути цікавою, орієнтованою на співтворчість.

Це повинне бути спілкування на рівні «вчитель-учень» за принципом «суб’єкт - суб’єкт». У глибинному сенсі, з паритетом обох сторін. Це можливо. І саме в такій моделі може бути справжня співтворчість. Як цього досягти в Україні?

Потрібно зробити таку модель стратегічною. Щоб це не було якимись локаційними потугами, правилом для всіх. Щоб учителі могли їздити, набиратися досвіду, обмінюватися ним з іншими. Щоб зрештою був майданчик для цього. І щоб це був справжній обмін досвідом, з практичним втіленням. Я розумію, що не можна такий величезний вектор спланувати повністю, обов’язково будуть якісь дірочки, але це треба робити. І готувати громади, щоб вони сприйняли це і втілювали.

 

Місце інновацій в структурі системи освіти – майданчик обміну досвідом.

Це – те місце, де люди надихають один одного, породжують нові думки, ідеї. Потрібен такий контент. А в школі… Не знаю як, але треба змінювати свідомість вчителів. Було б добре, якби знизу був поштовху, організовувались осередки людей, які шукають щось, змінюють. Вони є. З іншого боку, потрібен і поштовх зверху. І щоб їх поривання цих двох груп таки зустрілися. Якщо тільки з одного боку все йтиме, то нічого не буде.

ПРИБРАТИ ПАРТИ З КЛАСІВ!

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №4


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Ельвіри Попової, співзасновниці громадської організації "Монтессорі" в етюді №4.

 


 

 

ЕЛЬВІРА ПОПОВА, співзасновниця громадської організації «Монтессорі»

44

 

19 років тому, як приватний підприємець, я створила дитячий сімейний садочок. Працює він і по нині. У ньому виховуються, як звичайні діти, так і діти з різними вадами здоровя.                

 

Працює у нас також і педагогічний центр для дітей з аутизмом. Справа у тому, що я є співзасновником громадської організації «Монтессорі». Вона є центром реабілітації дітей-інвалідів. А цього вересня у нас стартує новий проект – «Альтернативна школа Ельвіри Попової».   

 

Постала необхідність мати свою спеціалізовану школу, адже наші діточки-аутисти дуже креативні і обдаровані. Тож шкода віддавати їх у звичайні школи. Державна система освіти не надає їм можливості повноцінного навчання і переважна більшість таких дітей змушена навчатися поза школами. А мене, особисто, це не влаштовує.                 

  

Головне завдання нашої альтернативної школи я вбачаю у тому, аби зацікавити малечу. Адже просто навчити не є проблемою. Виховати у дітей інтерес до пізнання, до пошуку – ось головна мета. І це, до речі, стосується не лише аутистів, а й звичайних дітей. Над цим і працюватимемо у нашій альтернативній школі.                      

 

У мене є така порада освітянам – прибрати з класів парти. Коли вчителю вони потрібні для того, щоб діти дисципліновано сиділи і слухали, що він каже, у таких шкіл, як на мою думку, перспектив немає. А коли вчитель знає, що робити з дітьми, коли вони не сидять за партами, там діло піде.

 Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДРУЧНИКИ – ДОСТУПНО І ЦІКАВО

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №3


Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Галини Мельник, організатора альтернативної школи "Радосвіт" в етюді №3.

 


 

 

ГАЛИНА МЕЛЬНИК, організатор альтернативної школи «Радосвіт»

33 copy

 

Пять років тому ми починали просто з домашньої школи. А згодом, враховуючи попит на нетрадиційне навчання, на її базі утворили альтернативну школу. Шкільний період дуже важливий у житті дитини і хочеться, щоб вона прожила його максимально комфортно. Немає швидких результатів, але пятирічний досвід роботи засвідчує, що ми обрали правильний шлях.         

 

Створюємо підручники. Цього літа, разом з організаторами подібних шкіл, розробляємо альтернативні підручники з української мови. Вважаю, за місяць цю роботу завершимо і потім ці підручники будемо поширювати. Особисто я вже видала підручник з дошкільного навчання читанню і за цією власною методикою працюю.                                                           

  

 

Дуже хочеться, щоб в Україні наша мова для дітей стала рідною і вони розмовляли нею грамотно і гармонійно. Діти повинні розуміти, що українська мова – це та мова, якою говорять на рідній землі, там, де ти живеш.      

 

Ми й надалі будемо створювати посібники з української мови. В проекті маємо багато ідей. Працюємо над тим, щоб шкільна програма укладалася у порівняно невеликий обєм, але він подавався б максимально доступно, а головне цікаво.

Ангеліна Ломакіна, Павло Власов

 

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про нас Події