Події

МІСТЕР І МІС ГРІНЧЕНКО - 2017

Краса, таланти і драйв - ними сьогодні був переповнений Київський університет імені Бориса Грінченка. В головній залі Університету зібралися представники всіх інститутів та коледжу, аби показати себе та обрати Містера і Міс Грінченко! Групи підтримки запалювали не гірше, за учасників - танцювали, співали і навіть підіймали догори власноруч намальовані портрети конкурсантів. Оцінювали конкурсантів зіркові гості, які вже пройшли не один подібний конкурс. Прийняти рішення суддям було нелегко, але врешті переможців визначили! Минулорічна Міс Університет передала корону новій принцесі, а от титул Містер Грінченко вручали вперше. Як усе було - дивіться в нашому ролику! І, як бонус, трошки залаштунків на початку.
Краси вам і натхнення! :)

МУЗИКА – НАША ПРИСТРАСТЬ

Білий піджак, штани, сорочка… І стильні лакові, темно-синього кольору туфлі. Шикарні, одразу на них звернула увагу. А, і ще феєрична арія «Аве Марія». Ви подумаєте, це - сон? А ось і ні! Це - один із майстер-класів з вокальних студій, організованих для студентів на день народження Університету Грінченка. Майстер-клас проводив Олег Марцинківський, народний артист України, професор кафедри академічного та естрадного вокалу.

07.12 фото1


Перелік майстер-класів був таким різноманітним, що я довго не могла визначитися, куди ж саме мені піти, бо хотілося побувати скрізь. Вибір було зроблено після ключового слова «вокал», яке гріє мені душу з дитинства і яке примушує мене мріяти, як і будь-яку дівчину, стати успішною співачкою.

07.12 фото2


І ось я тут, на майстер-класі. Дізнаюся про авторський термін Марцинківського: співати “випромінювачем”. Про що йдеться? Пояснення від народного артиста: “Люди співають через резонатори. Деякі з них, які знаходяться на обличчі, і є “випромінювачами”. Тож там я активізувала свій “випромінювач” та навчилася вправам для дихання. Також почула цікаві історії з професійного життя відомих вокалістів. Для мене це важливо, бо я хочу гарно співати, не лише в душі =). То я вбирала безцінні поради і знання народного артиста України, як губка.

07.12 фото3


Ще один цікавий момент, про який тут говорили – вміння «чути себе зсередини». Для чого це потрібно? Часто буває, коли артист виступає на сцені він себе не чує, бо немає монітора, або він погано працює. Хто не знає, що таке монітор – розповідаю. Це такий апарат, який подає звук на артиста, а не на аудиторію, і таким чином він чує як співає. Але зазвичай артисти-початківці цього монітора не мають, тому для них і важливе таке вміння.
А ще я надихнулася на створення своєї пісні після прослуховування авторського романсу Олега Марцинківського. Його слова так зігрівали душу, так бентежили та надихали. Так буває, коли зустрічаєшся з талановитими людьми.


Підготувала Інна Мартинчук

ТАКОГО ГРІНЧЕНКО ЩЕ НЕ БАЧИВ…

Своєрідний фестиваль фарб холлі влаштували напередодні конкурсу краси в Астудії. Обладнання та приміщення студії залишилось цілим, не переймайтеся, просто так ми готувалися до університетського конкурсу «Міс та Містер Грінченко 2017».

 

171211 farby1

 

Візитівки для конкурсантів ми задумали, ну, дуже екстремальні. Учасників засипали та обливали фарбою. Результати цього ви зможете побачити вже 14 грудня о 15 годині завтра у актовій залі, а поки що, перегляньте бекстейдж, який перенесе вас в атмосферу зйомок.

171211 farba 01


Зайшов, роздягнувся, отримав порцію фарби, пішов. Приблизно так відбувався процес зйомки. Працювали студенти майже цілісінький день, все було з одного дубля, адже зайвий раз відмиватися від фарби ніхто не хотів. До речі, «очищення» зайняло найбільше часу. Комусь пощастило і душові кабіни університету відкрили перед ними свої двері, а іншим довелося користуватися серветками, яких витратили дуже багато.

171211 farba 02

Дехто з учасників конкурсу, особливо дівчата, дивлячись на своїх колег, які вже відстрілялися, неохоче йшли в кадр. Але чого тільки не зробиш заради корони та омріяного титулу!
Дійство було такий інтригуючим, що і організатори вирішили спробувати на собі. Після завершення зйомки до «Астудії» із сусіднього гуртожитку принесли пилосос і всі дружно та швидко замели сліди свого перебування.

 

171211 farby3


Загалом, учасники та учасниці залишилися задоволеними. Для когось це новий досвід, для когось просто крута можливість спробувати себе у новому образі. Сподіваюсь, ви теж будете задоволеними після шоу в актовій залі, яке влаштують наші чарівні міс та мужні містери. Вболівайте за свого фаворита! І не забудьте розширити цей відосик. Для нас він заліковий на предметі «Тележурналістика».

 

 

Підготували Максим Погребняк та Назарій Лісовий

ЗЛІПИ ЖІНКУ СВОЄЇ МРІЇ

В трипільській культурі саме жінка мала повне право питати «хто в домі господиня?» і гупати кулаком по столу. Матріархат трипільського життя знаходив втілення не лише в побуті та віросповіданні, а й у мистецтві. Як приклад – статуетки жіночих фігур із глини, поширені на всіх територіях, де були поселення трипільців. Саме такі вироби і робили учасники майстер-класу з «Виготовлення реплік статуеток трипільської культури», який проходив в рамках Грінченківської декади. Дослідниця давнини Марія Відейко навчала учасників азам робити з глиною та ділилася досвідом археолога.

1712123 lipka 01


Досі достеменно не відомо для чого робили такі фігурки і яке значення вони несли. Були вони оберегом від злих духів чи прикрасою оселі? Дитячою іграшкою чи втіленням образів богині родючості? Статуетка зображувала оголену жінку. Зображення було анатомічно правдивим, з усіма подробицями жіночого тіла, а своєрідний одяг - це символічні малюнки. Крім іншого, за такими статуетками легко визначити стандарти жіночої краси у різні часи існування трипільської культури. Але на майстер-класі і не йшлося про обмеження за параметрами, формами стегон та розміром грудей. Кожен створював свій, власний ідеальний образ.

1712123 lipka 02

І незважаючи на те, що для нас це був перший досвід роботи із глиною, впорався кожен. Коли остання трипільчанка була доліплена і останні штрихи-символи на тілі домальовані, учасники майстер-класу могли вирішити: забрати її додому, розмалювати фарбами і просто покрити лаком чи дати майстрині для випалювання. От тільки після того як почули, що фігурка може просто-напросто вибухнути в печі, якщо між детальками є хоч трохи повітря, всі почали пакувати творіння «з собою».

1712123 lipka 03


Тренер зазначає, що трипільці ліпили статуетки за такою ж технікою.Такі подробиці під час розкопок дізнаються археологи завдяки лініям зламу керамічних виробів. Трипільці будували житло з дерева та глини. Через певний час життя в цих будинках поселенці спалювали помешкання і переходили на нове місце. А всі побутові надбання – посуд, начиння, прикраси залишалися в будинках. Саме тому не лише археологи, але й звичайні люди знаходять унікальні вироби тих часів просто в себе на городі, не знаючи їх цінності. Бувало в українських селах з трипільської миски годували собаку…

1712123 lipka 04


На жаль, окрім того що розкопки досить затратний процес, ще й не кожен фермер хоче пускати археологів. На полях біля сіл Шевченкове, Вільшанка і Копачів, що в Обухівському районі, складно проводити розкопки в теплу пору року, оскільки там висівають сою. Марія Відейко розповідає, що фермери села Копачів також проти археологічних пошуків. А саме там під час рятувальних розкопок в 2008 році знайшли багато унікальних речей. Батьки пані Марії, які все життя займаються Трипіллям, нічого подібного доти не зустрічали. «З часів Хвойки, який відкрив Трипільську культуру, таких знахідок ще не було, - зазначає археолог. - У настільки відмінному стані: збереженості, цілісності та кількості. Це декілька біноклів, миски, горщики, інші глиняні вироби. І зараз їх можна побачити в Трипільському обласному музеї, а також в музеї Копачова».

1712123 lipka 05

Попри складнощі, які стоять перед археологами, для учасників майстер-класу трипільська культура стала трохи ближчою. Навіть житиме тепер у них вдома. Ну, а в мене на згадку залишаться ці фотографії і нові знання про унікальну культуру наших предків.


Підготувала Марічка Ярмола

 

АРТ-ТЕРАПІЯ – СПОСІБ ЗУСТРІТИСЬ З СОБОЮ

У бескінечному циклі «дім – навчання – робота – дім» не вистачає сил для здобуття гармонії. Але озброївшись пензлем і папером, лише за декілька хвилин можна виправити ситуацію. «Здійснити подорож углиб себе для пошуку ресурсів», - так описує арт-терапію Оксана Краєва, старший викладач кафедри практичної психології Університету Грінченка.

11.12.2017 img 1 

11.12.2017 img 2

 

Саме таку подорож углиб душі я і здійснила на практикумі з арт-терапії, що проходив у рамках Грінченківської декади. Від початку йшла туди із насторогою. Чи можуть якісь там малюночки допомогти гармонізувати себе - виконати всю роботу, встигати із навчанням та ще й хоча б інколи відпочивати? Відкрила двері і першим побаченим стала посмішку викладача. Далі заходили студенти і, як не дивно, педагоги університету. Але жодної напруги у спілкуванні не було.

11.12.2017 img 4

 

11.12.2017 img 5

М’якенький грибочок переходив із рук в руки. «Хочу навчитися новому», «Хочу відкрити таємницю психологічних технік», «Хочу відпочити». У кожного присутнього було своє бажання. І про все це ми розповідали під звуки чарівного лісу. Якось незвично було серед урбану насолоджуватись пташиним співом і шелестом листя.

11.12.2017 img 6

Закрили очі і потрапили у світ релаксу. Ніжний жіночий голос відкривав перед нами галявинку, храм, старезного мудреця, що знав відповіді на усі питання. А в його коморі були цілі склади ресурсів: тут і кохання, і доброта, і спокій. Можна попросити що заманеться. Ось і користувалися ми щедрістю дідуся.

11.12.2017 img 8

Повернувшись у затишок аудиторії, взяли пензлі та олівці і розмалювали свою карту ресурсів. Кожен виводив на папері те, що підказувала душа. Байдуже, який з кого художник. Я вмістила у неї час та мрію, адже першого мені постійно не вистачає, а друге – це те, заради чого я взагалі живу, навчаюсь, працюю.

11.12.2017 img 9


І, звичайно ж, не обійшлось без створення мандали – це такий сакральний символ, у який можна вкласти будь -який необхідний вам сенс. Учасники майстер-класу з арт-терапії взялися за цю роботу з неймовірною цікавістю, виводили кружечок, квіти, дерева, очі. Потім, об’єднавшись, створи єдину систему ресурсів.

11.12.2017 img 10

 

11.12.2017 img 11

І на завершення кожен побажав присутнім те, що хотів би отримати сам. Таким чином створили цілу «павутинку» щасливих бажань.

11.12.2017 img 12

У постійному русі дуже мало приділяється уваги моральному стану людини. Проте саме він стає вирішальним у житті. Півтори години, що тривав практикум, пройшли дуже швидко, але змусили замислитись над важливими речами, такими як спокій, гармонія і рівновага.

Підготувала Альбіна Гайдаш

МАЛЮВАННЯ НА ВОДІ. ТАЄМНИЦЯ ЕБРУ

Як малювати на… воді. Ви не пробували? Штука ця дуже непроста, адже треба змішати зовсім різні стихії – воду та фарби. Секретами цього унікального мистецтва з чудернацькою назвою ебру ділилася Семіх Кая – викладач східних мов та перекладу Університету Грінченка. Виявляється, що основна складність у тому, щоб фарба трималася на воді і не розпливалася, поки не зроблять відтиск на папері. Фішка в тому, щоб збільшити в’язкість води. На майстер-класі, який проходив у рамках Дня Університету Грінченка, ми таки дізналися основний секрет ебру! У воду додають звичайний клейстер. Саме він загущує рідину і дозволяє з’єднати дві діючі речовини таїнства.

 

171207 abru 01


Саме мистецтво такого малювання народилося в на Сході, але особливого розквіту досягло в Туреччині. Краса цієї техніки в тому, що навіть недосвідчена людина може створити справжні шедеври на водній гладі. При роботі зазвичай використовують щіточки тільки з натурального дерева і кінського волосся. Майстриня каже, що фарби також особливі.Техніку можна застосовувати й на шкірі, адже вона дуже давня. Закінчивши малюнок, пані Семіх притиснула до поверхні аркуш паперу і наголосила, що папір має бути щільним аби не розмок.

 

171207 abru 02


І от неймовірний результат – чудернацьке змішання фарб. Ебру у всій своїй красі поєднання імпровізу та витонченої технології. А окрім задоволення творення, ми отримуємо можливість потім милуватися твором та розчитувати цей візерунок кожен по-своєму.
А як це було на нашому майстер-класі, дивіться далі в вчіться! Це зовсім не складно! Чи так складно))

Підготували Катерина Веселова та Анастасія Срібна.

ДИТЯЧІ ІГРИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Ігри можуть дуже багато – найчастіше ми бачимо в них лише спосіб розважитися, але насправді це прекрасний метод, наприклад, виведення із депресії, головне правильно обрати гру. Саме таку форму роботи продемонстрували представники кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи на майстер-класі "Створення просвітницьких та профілактичних настільних ігор", який проходив в рамках Дня Університету.

 

171207 img001

Кожен із нас у дитинстві полюбляв різноманітні ігри, адже це чудовий спосіб пізнати світ та спробувати знайти себе в ньому. На сьогодні саме ігри - одна з найефективніших форм просвітницької роботи з підлітками, також вона допомагає дітям розібратися з проблемами. Дуже важливо відверто поговорити про статеве виховання та сексуальну орієнтацію. А ще – про зовсім незручне - можливі захворювання та інфекції. Підлітки не завжди охоче розмовляють на такі теми. Це зазвичай пов’язано з особливостями пубертатного періоду. Тому фахівці соціальної сфери, зокрема педагоги, усе частіше звертаються до інтерактивних засобів спілкування. У грі всі учасники знаходяться на рівних умовах, мають можливість проявити себе, показати навички, знання та перш за все дізнатися щось нове та важливе.


Тренери зазначають, що особливо корисна така методика при роботі з вихованцями притулків та підлітків з виправних колоній. Діти не мали належного виховання та обізнаності у вирішенні певних питань. Саме це, на думку фахівців, і призвело до невтішних наслідків. Відтак соціальні працівники за допомогою настільних ігор залучають дітей до командної роботи, спонукають до вивчення нової інформації та, аналізуючи поведінку, підбирають найефективніші методи корегування психічного здоров'я.
Учасників поділили на три групи, щоб у кожного була можливість детальніше ознайомитися з великою кількістю методик та ігор. Кожен з представлених проектів - авторський. Їх розробили фахівці та студенти Інституту людини. А ще до розробки гри «Галопом по Європах» долучилася Міжнародна організація з міграції. Учасники тренінгу були однаково задіяні у процесі, мали змогу потримати ігри в руках. Викладачі дуже доступно та цікаво розповіли про специфіку ігор. Окрім іншого, ми змогли на декілька годин повернутися у дитинство. І не дивлячись на те, що кожна група була обмежена у часі, усі встигли пограти та обмінятися думками та враженнями від майстер-класу.

171207 img003


Підготували Катерина Веселова та Поліна Бєдна.

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про нас Події