Події

ЕКОНОМІЧНА ЖУРНАЛІСТИКА - ГРІНЧЕНКО В ТРЕНДІ

Хто ж із сучасних журналістів висвітлює процеси реформування економіки України якісно, професійно та оперативно? Відповісти на це питання допомогла Національна премія «Media etc. 2.0». Фахові медійники різних направлень і регіонів впродовж місяця надсилали роботи, а журі на чолі із Андрієм Куликовим – медіа-експертом і Оленою Хотенко – Головою Ради «Інституту податкових реформ» обирали найкращих. Нагородження відбулося 5 лютого у залі камерної сцени театру Франка. Вишукану атмосферу підтримував гурт «Друге сонце». Невелике приміщення залу не применшувало значущості події. «Ті люди, які намагаються примусити себе думати, шукати аргументи, які говорять фактами, а не гаслами, котрі намагаються примусити інших критично мислити – вони роблять надзвичайну і безмежно потрібну для нас роботу», – зауважила Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, чия промова відкривала нагородження. Пояснити складні економічні події та реформи зрозуміло, але не спрощуючи – завдання важливе, і номіновані журналісти блискуче це зробили. Серед номінацій були: за кращу публікацію, за кращий відеорепортаж, за кращий радіорепортаж, премія регіональних ЗМІ за кращу публікацію, премія регіональних ЗМІ за кращий відеорепортаж, премія регіональних ЗМІ за кращий радіорепортаж . Спеціальну відзнаку за відеорепортаж «Шопінг для випускниць. Чи можливо у Борисполі одягнутися за 3000 гривень?» Телеканал "Бориспіль" отримала магістрантка Університету Грінченка – Христина Бельскіте разом із своєю колегою – Юлією Каспаровою. АстудіЯ разом із Інститутом журналістики отримали подяки за активну медіапідтримку цієї трендової і важливої премії – #MediaETC 2.0.


Голова журі премії Андрій Куліков знає, що мусить зробити журналіст, який хоче занурити глядача у захоплюючий світ макроекономіки. Про це у сюжеті.

 

2017-2018: ЕСТАФЕТА РОЗВИТКУ

2017-2018: ЕСТАФЕТА РОЗВИТКУ

Готувати спеціалістів відповідно до вимог сучасного ринку праці – таким бачить головне завдання освітнього процесу ректор Університету Грінченка Віктор Огнев’юк. На цьому він неодноразово наголошував у своєму звіті за 2017 рік на конференції трудового колективу Університету 30 січня.

(текстовий варіант повного звіту 

http://kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/zvit_rektora-2017n.pdf )

За спостереженнями Віктора Огневюка, навчальний заклад нині перебуває у контексті свого сталого інституційного розвитку. 

 

Віктора Огнев'юка турбує проблема певної невідповідності навчальних програм запитам вітчизняного ринку праці. До речі, така вада характерна багатьом вишам країни. І цю дистанцію між теорією і практикою Університет Грінченка планує скорочувати чимшвидше. 

 

Саме рух уперед і передбачає нова освітня стратегія Університету. Вона має багато складових, а головне – спрямована на зростання конкурентоздатності  випускника. 

 

З метою підвищення якості освіти в Університеті оновлено 84 навчальних програми. Створено 32 центри компетенції, запроваджено об’єктивізацію результатів навчання. Але, за твердженням Віктора Огнев’юка, поки що не всі програми відповідають парадигмі нової освітньої стратегії. Не кожен викладач зрозумів свою особисту роль у новій сучасній освіті, а відтак не став модератором змін. 

 

Якщо підготовка спеціалістів повинна відповідати їх практичній роботі в майбутньому, то і наукові дослідження, що їх проводить Університет, мають бути цілком реальними – наголосив ректор. Задля того, аби спонукати викладачів до ефективної наукової роботи, Університет планує запровадити і певні стимули. 

 

Завершуючи звіт, Віктор Огнев’юк зупинився на цінностях, зокрема тих, які сповідує Університет. Однією з них він назвав різноманіття. Чим більше буде форм і методів роботи, наукових проектів і досліджень, чим вищим буде особистісний і професійний розвиток кожного в колективі – тим багатшим буде Університет.

 

Тож який він, сьогоднішній і завтрашній день Університету Грінченка? Своїми думками діляться члени трудового колективу

Павло Власов

 

 

 

 

 

"ЧУМОВІ" НОВИНИ ЗА ЧОТИРИ ГОДИНИ

Чи можна створити телепередачу за чотири години? Знайти тему, ведучого, відеооператора, експертів, кореспондента, свідків та цікавих гостей? Можна, якщо за справу береться АстудіЯ та студенти Mediaschool Grinchenko University . Дивіться перше і єдине у світі ток-шоу "Чумові новини". І не будьте занадто довірливі  

 

12 МІСЯЦІВ В УНІВЕРСИТЕТІ ГРІНЧЕНКА

Є місце, де вдалося водночас зібрати разом дванадцять місяців... і це місце - АстудіЯ)) Напередодні Новорічних свят студенти Borys Grinchenko Kyiv University перевтілилися в образи легендарної казки, щоб відзняти яскравий та сповнений емоцій календар. АстудіЯ брала активну участь в процесі створення шедевру, а ще почула побажання від студентів на кожен місяць наступного року. Атмосфера була хоч і робоча, але все ж святкова і досить бешкетна. Дивіться самі! 
Гарного перегляду і яскравих свят! З любов'ю, ваша АстудіЯ 

 

хї❤

 

 

ЯКОЮ БУТИ НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Усі ми вийшли зі школи. Саме школа давала нам знання, формувала ставлення до тих чи інших явищ та подій. Так було, так є і так завжди буде. От тільки вимоги до освіти з плином часу змінюються, адже вона повинна відповідати як викликам сьогодення, так і враховувати запити на майбутнє. Саме в такому контексті і відбувається розмова на Всеукраїнському форумі «Нова українська школа». 21-22 грудня він проходить в Borys Grinchenko Kyiv University. У роботі Форуму бере участь Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. Вона проаналізувала підсумки роботи галузі у нинішньому році, окреслила завдання на рік наступний. Серед учасників зібрання – керівники органів управління освітою обласних, Київської міської, державних адміністрацій. У розмові беруть також участь ректори обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. 
Ази знань, а надто бажання їх отримувати, закладаються саме у школі початковій. Саме їй на Форумі – особлива увага. «Початкова школа: ОСВІТА ДЛЯ ЖИТТЯ» - таку назву має освітній проект Університету Грінченка. На загал його презентував ректор Університету Віктор Огнев’юк. Цей проект можна розглядати і як певний внесок у реалізацію в Україні освітньої реформи. Щодо самої реформи, її необхідно впроваджувати послідовно і грамотно, але без зволікань – переконані делегати Форуму в Університеті Грінченка.

"СТАРІ ФОТОГРАФІЇ НА СТІЛ РОЗКЛАДИ"

Ці рядки з пісні Кузьми Скрябіна відкрили передноворічну фотовиставку "Злови емоцію" у Borys Grinchenko Kyiv Universityу День Миколая. Її творці - студенти спеціальності Реклама і зв'язки з громадськістю - впевнені, що навіть в еру електронних носіїв варто давати життя друкованим знімкам, адже перегляд фотоальбомів викликає найтепліші спогади. Учасники "розклали старі фотографії" на першому поверсі Institute of Journalism. Borys Grinchenko Kyiv University. Всі охочі могли оцінити світлини на емоційність, щирість та оригінальність за допомогою кольорових стікерів. Окрім теплих та яскравих фото, Миколайчик приніс в Інститут солодощі, живу музику та гарний настрій! Який вам гарантований після перегляду нашого відеозвіту.

КИЇВСЬКЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ

#Problems_of_the_city #Central_Train_Station

Сьогодні поїздки потягом для більшості з нас велика розкіш. Тому, зазвичай, ми ретельно їх плануємо і завжди маємо мету подорожі. У кожного вона своя: провідати рідних, відправитися в робочу поїздку чи екскурсійну подорож. Центральний залізничний вокзал стає першим і головним пунктом у нашому путівнику. Переймаючись власними справами та роздумами про мандрівку, ми встигаємо побачити лише позитивне відображення життя столичного вокзалу. Закарбувати у своїй пам`яті цю картинку активно допомагає адміністрація залізниці. На новорічні свята, для створення піднесеного настрою, в холі нам на «розтерзання» виставляють святкову ялинку. Щоб створити атмосферу урочистості, головний вхід прикрашають купою жовто-блакитних прапорів. Вокзал здається грандіозним та сповненим перспектив місцем. Тим паче, нас переконують – «найкраще всередині».

 

Центральнийзалізничний вокзалКиєва, в очікуванні пасажирів (фото з офіц. сайту Укрзалізниці)

 

Центральний залізничний вокзал Києва, в очікуванні пасажирів (фото з офіц. сайту Укрзалізниці)

 

171219 vokzal 02

 

«Найкраще всередині», і нехай весь світ прочитає. Хол залізничного вокзалу

 

Однак відходжу на декілька метрів від вокзалу і розумію, що не кожен готовий прийняти це «найкраще». Адже натрапляю на грандіозну «ЯМУ». Виявляється - це звичайний оптовий ринок. Дивує, що самі кияни так його охрестили. А як інакше?! Коли, поруч із ятками, повноводну та красиву річку Либідь закували в бетонний панцир, і тепер вона схожа на стічну яму. Зараз можна лише уявляти, як раніше, неподалік від метро Вокзальна, нею курсували річкові судна.

 

171219 vokzal 03

 

Околиці вокзалу, за крок до «ями» - оптового ринку

 

171219 vokzal 04

 

Легендарна річка Либідь сьогодні. У надійній бетонній «броні»

 

Про місцевих жителів – безхатченків, теж можна багато чого сказати, але чи варто?! Вони завжди заважають: не там сплять, сидять, ще й хочуть їсти. Мабуть тому, зимою їх «пачками» відправляють останніми рейсами електричок, які не завжди обігріваються, влаштовуючи нічне рандеву. Подалі за околиці Києва, щоб тільки на вокзалі не грілися, бо як же красива картинка для пасажирів, славнозвісне – найкраще всередині?! Виходить, нічого не змінилося, все та ж «ліквідація 101-го км», але от біда, ранком вони знову повертаються.

 

171219 vokzal 05

 

Будні Центрального вокзалу

 

171219 vokzal 06

 

171219 vokzal 07

 

Задумуючись над цим, позитивний образ Центрального вокзалу в моїй голові викривляється все активніше, як у кривому дзеркалі. Все більше сумніваюся у його реальності. Водночас вокзал не перестає дивувати. Увагу приковує величезний котлован по саму верхівку завалений сміттям. Ось вже з десяток років, незрозуміло заради чого, він «бережно оберігає свої надра» та поповнюється новими відходами. Однак бентежить це не всіх. Поруч із ним ціла делегація депутатів презентувала відкриття нової алеї. Хоча за своїми розмірами вона більше схожа на прибудинкову клумбу. Районні чиновники навіть стрічкою запаслися, урочисто перерізаючи її вчотирьох! Ну, чого тільки не зробиш заради вдалого кадру?! Самі жителі теж не стримували себе. Для повного щастя кожному на дачі не вистачало того самого деревця із презентованої клумби-алеї. Так і розтягли по одному.

 

171219 vokzal 08

 

Паркан навколо «таємничого котловану»

 

171219 vokzal 09

 

Загадковий «портал» поблизу того самого котловану. З кожним днем їхня кількість зростає

 

Йду далі. Ще одна клумба радує око і новенький мурал, що вносить свої корективи у сіру буденність міста. Здається все не так погано. Проте, на жаль, на схилі залізничного мосту помічаю виведений впевненою рукою номер телефону та кодове слово. Реклама наркотиків, здогадуюсь я. Неприємний осад. Мабуть ще від того, що красива картинка столичного вокзалу виявляється цілковитою ілюзією, грою того самого кривого дзеркала.
Останній пункт - Південний вокзал, який теж створює враження благополучного та цивілізованого Києва. Напевно, я забігаю наперед. До церкви Георгія Побідоносця треба ще дійти, подолавши перехід. Побачене вражає. Руїни замість сходів, заляпані, ніби, «обкусані» стіни та сморід. При світлі єдиної лампочки бачу хіба що свій ніс, тому ступаю і лякаюся власних кроків. Словом, романтика…Втім не дивуюся. Простіше створити фікцію київського благополуччя, а ніж його забезпечити. Кияни звикли, а туристи сюди не ходять, точніше їх сюди не водять.

 

171219 vokzal 10

 

Певно, ще один «портал»… Вхід до переходу біля Південного вокзалу Києва

 

171219 vokzal 11

 

Безлюдний «нехороший» перехід

 

171219 vokzal 12

 

171219 vokzal 13

 

«Тернистий» шлях до церкви Георгія Побідоносця

 

171219 vokzal 14

 

Ще один приклад «київського благополуччя». Дарма, що тимчасового (поблизу Південного вокзалу)

 

171219 vokzal 15

 

Головний вхід Південного вокзалу Києва. І тут без компанії «Я це люблю!» не обійшлося

 

Стою розгублена… Складається враження, що я перебуваю у тимчасовому місті, яке одного дня завалиться як картковий будиночок, і єдине що я встигну зробити - це хіба що загадати бажання між двома Макдонадз, щоб з часом, Київ нарешті став реальністю, а не задзеркаллям.


Ніна Гербич

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про нас Події