НАСТАНОВИ СТУДЕНТАМ-ПЕРШОКУРСНИКАМ ВІД СЕРГІЯ ТОМІЛЕНКА

День знань для першокурсників Київського університету імені Бориса Грінченка – це день порад та стимулів старанно здобувати професійні знання. Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко взяв участь в інавгурації і звернувся до першокурсників Факультету журналістики й Факультету права та міжнародних відносин із побажаннями. Він підкреслив, що вступ до університету – це не тільки про щасливе професійне майбутнє, а й про те, як буде розбудовуватися мирна Україна. Також зазначив, що цьогорічний вступ – це все ж воєнний набір зі світлим майбутнім у незалежній країні. 

Далі пряма мова голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка.

ЖУРНАЛІСТИ І ПРАВНИКИ - ВАЖЛИВІ

Очевидно, що кожен з вас, окрім особистих акцентів, своїм вступом робить внесок у захист України. Свою освіту, свою кваліфікацію, свої знання ви теж присвячуєте Україні, захисту її від агресора, розбудові незалежної України. Тому я щиро вас вітаю із цим! Хотів би зараз звернути увагу на те, як  журналісти і міжнародні правники роблять свій внесок у захист України. Кожна з цих професій, і цих спеціальностей, які ви обрали, вступаючи до Університету Грінченка, є дуже важливими для України в нинішній час.

Професії журналістів, правників і міжнародних юристів зараз актуальні. Вони виборюють справедливість у війні з агресором росією, яка намагається поневолити Україну. Тому росія, зустрічає великий опір.  І відповідно, я хотів би підкреслити важливість гасла Національної спілки журналістів, яке було закарбоване 3-4 роки тому. У перші місяці епідемії коронавірусу, коли всі були шоковані, стривожені цими новинами, у Спілки журналістів України, викарбувалося гасло: «Журналісти – важливі». У той момент, коли всі в паніці не знали, як реагувати на епідемію, журналісти продовжували виконувати свою роботу, йти на ризик – бути  інфікованими в першій хвилі. Виконуючи свої професійні обов'язки, наражалися на небезпеку не отримати вчасно медичну допомогу, оскільки вважали першочерговим завданням інформувати суспільство і заспокоїти людей.

Сьогодні це гасло вже набуває іншого значення. Воно скріплене, на жаль, кров’ю журналістів, медіапрацівників. За даними Національної спілки журналістів та наших міжнародних партнерів від часу повномаштабного вторгнення загинуло понад 80 журналістів і медіапрацівників. Їх професійна діяльність стала великим випробуванням уже з перших годин повномаштабного вторгнення.

ЦІНА СЛІВ ПРАВДИ У ВОЄННИЙ ЧАС

У мене в руках спеціальний міжнародний звіт, який називається «Розстріляна свобода слова». І, власне, це квінтесенція політики, яку окупант веде щодо журналістів та медіапрацівників. Слово правди – це руйнівна зброя або контур для російської пропаганди і воєнного наступу. Тому журналісти, на жаль, також є цілями агресора. Ми бачимо, що з перших днів окупації тих чи інших українських територій, ворог одразу розпочав полювання на журналістів. Як наслідок – замовкли українські незалежні медіа. Окупант прагнув занурити українців у «бульбашку пропаганди» і таким чином змусити їх визнати нові кордони. Але ця стратегія помилкова, вона не спрацювала, тому що більшість українців чинять опір, не хочуть жити поневоленими. А переважна кількість журналістів не йдуть на співпрацю з окупантами.

І ми, Спілка журналістів України, захоплюємося мужністю наших журналістів із Маріуполя, Херсона, з Харківської, Запорізької, Донецької, Луганської областей, які з величезним ризиком для себе відмовилися співпрацювати з окупантами. Вони пройшли через затримання, підвали, допити тощо. Ми захоплюємося колегами! Як приклад, я би хотів назвати одне ім'я – Лідія Тараш. Вона член Спілки журналістів України, головна редакторка видання «Наше слово» з  міста Волноваха Донецької області. Ця територія була окупована в перші дні повномаштабного вторгнення. Лідія Тараш із двома маленькими доньками переховувалися 2 місяці, в той час, коли окупанти її розшукували для того, щоб вона розгорнула пропагандистський місцевий листок. Вона відмовилася від співпраці, а через два місяці таємними стежками, через ДНР виїхала у Прибалтику,  далі в Польщу, а потім повернулася в Україну через Львів. Зараз вона мешкає в Україні.

І це найкращий приклад того, як журналісти не йдуть на співпрацю з ворогом. Звичайно вони страждають, сприймаючи такий виклик у своїй професійній діяльності. Це вже не просто слова і гасла, а дії, які характеризують нашу роботу у важкий воєнний час. Національна спілка журналістів України намагається підтримувати журналістів на деокупованих та прифронтових територіях.

ГАЗЕТИ ВАЖЛИВІ ПІД ЧАС ВІЙНИ  

Особливе захоплення викликають у нас колеги, які відроджують місцеві газети. Оскільки цей ресурс часто – єдине джерело інформації для українців. У мене в руках газети, які відродилися з часів повномаштабного вторгнення, і це найкраща відповідь української журналістської громади в нинішній час. Ось видання «Новий день» – це найбільша газета Херсонської області, яка сьогодні є джерелом інформації в умовах руйнування інфраструктури і відсутності доступу до діджитал.

Ми говоримо зараз за соціальні мережі, зокрема про «Тік-ток», яким ви захоплюєтеся. Ці сучасні технології вдало працюють тоді, коли є можливість користуватися гаджетами. А для людей у підвалах, у яких місяцями немає світла взагалі, паперовий носій інформації – це єдина надія на те, що Україна бореться за визволення окупуваних територій.  Ми пишаємося колегами зі Снігурівки, які вже на сьомий день після її звільнення випустили просту чорно-білу газету. Можливо вона і нагадує газету з минулого, але люди в Снігурівці після восьми місяців окупації цілували та обіймали її. Для них це найважливіший сигнал із вільної України після візиту Президента. Національна спілка журналістів України любіює інтереси наших колег на прифронтових територіях і шукає кошти у міжнародних донорів. Сьогодні я пишаюся тим, що ми підтримали вихід 28 місцевих газет на деокупованих і прифронтових територіях. Завдяки цьому шанс отримати правдиву інформацію мають мільйони українців.

Я хотів би знову привернути увагу до значення професії журналіста. Це не лише творча професія, але вміння і наполегливе намагання позитивно впливати на життя і здоров'я людей. Ще одним таким прикладом незламності є газета «Вперед» із міста Бахмут, яка з жовтня відновила свій випуск. Наша колега Світлана Овчаренко була евакуйована в Одесу. Під час нашого спілкування вона погодилася на підготовку першого за часів вторгнення випуску вже у жовтні. І ця газета відтоді передавалася волонтерами, а пізніше військовими в Бахмут. Ця маленька місцева газета підтримувала тисячі бахмутян. Люди в підвалах, які чули кожен день обстріли, перебували в шоковому стані. Вони відмовлялися виїжджати з дітьми і рятуватися, бо їм насаджували думку, що Україна велика їх не чекає, а чекають їх концтабори для Донецької області. Завдяки мужності редакторки та її колег ця маленька чорно-біла газета «Вперед» несла людям правдиву інформацію. Тисячі українців евакуювалися зі стертого на сьогодні міста Бахмут і вижили. Тому це дуже важлива професія, я радію, що вона поповнюється новими силами. Важливим наразі для українських та міжнародних журналістів є питання справедливості й невідворотності покарання окупантів і росії.

МІЖНАРОДНА РОЛЬ НСЖУ

Ми, як Національна спілка журналістів України, вимагаємо проведення Міжнародного трибуналу, спеціальної секції щодо знущань росією над журналістами та свободою слова. Про це у мене була нагода говорити на майданчику ООН на запрошення ЮНЕСКО в рамках Всесвітнього дня свободи слова 2 травня. Я передав вимогу від українських журналістів щодо об’єднання зусиль і притягнення до відповідальності  російських пропагандистів. Російська пропаганда – це перша стадія нинішньої війни. І сьогодні наш голос почутий: ми маємо міжнародну солідарність, демократичне суспільство підтримує Україну. Ми кожного дня отримуємо інформацію і разом із міжнародними правниками документуємо воєнні злочини. З кожним днем досьє і вага аргументів для притягнення до відповідальності росії зростає. І звичайно ми віримо, що в підсумку буде перемога України, а покарання окупантів – невідворотне. Кожен наближає цей день і робить свій внесок.

Сергій Томіленко від Національної спілки журналістів побажав плідного навчання, щоб кожен день першокурсники вправлялися у журналістиці і праві. Зазначив, що НСЖУ продовжує співпрацю з Факультетом журналістики Університету Грінченка і пишається цим. Заохотив студентів навчатися, адже Національна спілка журналістів України готова приймати грінченківців на практику до себе та в інші ЗМІ. Сергій Томіленко наголосив, що був радий зустрічі зі студентами та випускниками авторитетного Університету Грінченка.