МАРГАРИТА ЛИЗОГУБ: МИ ДОПОМАГАЄМО СТУДЕНТАМ STEM-СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Сьогоднішня героїня рубрики #ТВОРИТИ_І_ПЕРЕМАГАТИ ― Маргарита Лизогуб, студентка-медик та президентка громадської організації ShiHunt.  

Її проєкт покликаний допомогти студентам STEM-спеціальностей (біологія, фізика, хімія, інженерія, медицина) відшукати нові можливості для самореалізації.

Про ShiHunt, навчання на карантині та ковідні теорії змов читайте в інтерв'ю.

Записала інтерв’ю Марія Скробат

У цій серії інтерв'ю ми говоримо про успіх. Що для тебе означає успіх? 

Для мене успіх ― це про відчуття того, що ти на своєму місці. Якщо ти виконуєш свою роботу, вона приносить тобі задоволення, навколо тебе є чудові люди, з якими ви дихаєте одним повітрям і мислите однаковими категоріями, якщо ти прокидаєшся вранці з розумінням того, що новий день принесе ще більше яскравих пригод ― ймовірно, ти успішна людина. Або як мінімум самореалізована у власних очах.

Ти ― президент ГО «SciHunt» Як узагалі з'явилася ваша організація? 

Минулого року мені пощастило потрапити на проєкт YouCamp4 від Фонду Віктора Пінчука. Суть проєкту передбачала розробку рішень проблем, що відповідали цілям сталого розвитку. 

Коли я переглядала список запропонованих тематик, інтердисциплінарна наукова конференція здалась мені найперспективнішою опцією і я доєдналася до цієї команди. Ініціатором нашої діяльності був Ярослав Заплатніков, який запропонував цю ідею.

І от, протягом 9 інтенсивних днів ми працювали над розробкою проєкту, змінювали формати, проводили консультації й сформували концептуальну основу нашого проєкту. Однак, тоді ми не виграли, адже наша ідея не відповідала своєму часу. Пропонувати офлайн або змішаний формат в часи Covidy було доволі відчайдушно. 

YouCamp закінчився, команда кілька разів зустрічалась в Києві, та ми стояли на мертвій точці. Адже ми були просто групкою зацікавлених студентів з різним бекграундом. Саме тоді стало очевидним, що нам потрібна організація. Так, наша команда з 13 відчайдухів заснувала ГО «SciHunt», цю історію ми пишемо і зараз.

В чому унікальність вашого проєкту? 

Ціль нашого проєкту ― створити міжнародну комунікаційну платформу для молодих вчених STEM-спеціальностей та дати їм можливість отримувати корисні контакти, зібрані в єдиному просторі. Власне нашою особливістю є те, що ми пріоритизуємо інтердисциплінарність. Для нас важливим є різномаїття бекграундів, наукових і соціальних позицій. Оскільки ми частина нашої цільової аудиторії, то команда докладає максимум зусиль для вирішення спільного болю.

Однією із ваших рубрик є тайм-менеджмент. Яку пораду з тайм-менеджменту ти б могла дати студентам перед сесією?

Найкраще, що ви можете зробити перед сесією ― це отримати про неї максимум доступної інформації й розставити пріоритети.

Що більше ви знатимете про час, формат, особливості іспиту, тим легше вам буде розподілити час. Якщо необхідно вивчити велику кількість тестів ― вчіть порціями, в перервах між іншими видами діяльності. Потрібно зазубрити хімічну формулу з біохімії? Використовуйте маленькі аркушики паперу й малюйте знову й знову. 

Найбільша ведмежа послуга, яку ви можете зробити собі ― це зубрити в останню ніч. Якщо не хочете на іспиті розповідати про лікування вірусів антибіотиками ― дайте собі час спочити й переконайтеся в тому, що ви не виснажені як фізично, так і розумово.

Поговоримо трохи про тебе. Ти навчаєшся на медика. Чому вирішила стати лікаркою? 

Значною мірою я пішла в лікарську справу завдяки моїй мамі. Слухаючи вечорами історії про її пацієнтів, про нові підходи до лікування та діагностики, я поступово закохувалась у медицину. До того, мені завжди подобалось працювати з людьми, мене дуже цікавили питання генетики, тому вибір на користь цієї професії ні для кого не був несподіванкою.

Говорять, COVID-19 змінив реальність назавжди. Світ вже не буде таким, як раніше. А як карантин змінив твоє життя? 

Насправді карантин дозволив мені бути значно ефективнішою. Якщо в часи очного навчання я витрачала близько 3 годин на транспорт, сиділа на парах, навіть якщо нічого не відбувалось, то зараз мій графік набагато більш гнучкий, я можу о 19 бути на зустрічі по проєктах, а о 20 вже сидіти на роботі. 

З карантинних складнощів викликом було переводити мій англомовний проєкт в онлайн-формат, адже приходити на розмовні заняття ― це певною мірою ламати свої бар‘єри та виходити з зони власного комфорту.

Тому коли ти не бачиш очей інших людей, не маєш чіткої прив‘язки до місця і часу ― доволі велика спокуса нічого не робити, відкласти до іншого разу абощо.

Ще одна істотна проблема ― це ускладнення доступу до пацієнтів. Власне на четвертому курсі моє покоління мало б почати отримувати практичні навички, вчитися взаємодіяти з людьми, однак ми практикуємось лише на симульованих пацієнтах в задачах. Певне, що старшим курсам в цьому аспекті ще важче. 

До цієї ж проблеми належить і втрата можливості закордонних стажувань, які зараз потихеньку повертаються й узгоджуються із врахуванням нових реалій.

В останні місяці інфопростір переповнений теоріями змов щодо карантину та вакцинації. Якби ти могла нагородити антипремією найбезглуздішу з них, то що за теорія це була б?

Не дуже люблю питання про COVID-19. Мені здається, що цієї тематики настільки багато в інформаційному просторі, що ми поступово досягаємо зворотнього ефекту і породжуємо ще більшу байдужість у немедичної спільноти. Якщо обирати найгеніальнішу теорію з тих, що я чула за карантин ― мій абсолютний переможець: теорія про поширення SARS-Cov2 через мережу 5G. Мені важко уявити собі, які асоціативні зв‘язки формувалися в авторів цієї нісенітниці.