ДМИТРО ПОТАПОВ: «ОТОЧЕННЯ – ЦЕ МІЙ РЕСУРС»

Дмитро Потапов, навчаючись на Факультеті права та міжнародних відносин Університету Грінченка, розширив свій фах, вступивши до Інституту журналістики. До цього був активним учасником органів студентського самоврядування: член Ради студентського самоврядування, голова Ради студентського самоврядування, член Студентського парламенту Університету. Про це читайте у нашій постійній рубриці #ТВОРИТИ_ТА_ПЕРЕМАГАТИ

Інтерв’ю взяв АНДРІЙ СІНЬКО, студент V курсу Інституту журналістики

Досить часто люди будують свій особистий бренд за рахунок свого успіху. Що для тебе є успіх?

Існує думка, що «успіх» – це матеріальне забезпечення, статус тощо. Особисто для мене – це той момент, коли ти можеш сказати, що витратив свій час не дарма,  коли внутрішньо відчуваєш, що зробив щось нереально круте, але аналізуєш і наступного разу робиш ще краще; коли залишаєшся людиною, не дивлячись на всі етапи, які довелось пройти. Це багатогранна і безмежна річ. Вищезазначені складові – це лише можливий супровід або наслідкові речі, але точно не головні показники успіху.

Як на твій успіх вплинув Університет Грінченка?

В університеті насправді багато можливостей знайти себе та розвиватися. Крім навчання, мені пощастило стати членом Ради студентського самоврядування та Студентського парламенту на цілих два роки. Цей час подарував мені можливості, яким я завжди казав «так», щодня стикаючись із новими викликами, які робили мене сильнішим та мудрішим.

Яким чином твоя активна діяльність вплинула на формування тебе як особистості?

Студентський активізм – це неймовірна школа, яку потрібно відчути на собі. За той період довелося пережити декілька ситуацій, коли я думав: «та за що ж воно так». Однак зараз я дякую та йду далі, не озираючись. Я нині більше розумію цінність часу і людей.

Які проєкти, організовані разом з командою органів студентського самоврядування, стали найбільш знаковими?

Проєкт мого серця – Miss&Mister Grinchenko University. Він не лише про танці, співи і гарні костюми.  За цим стоїть щось більше. Він про довіру до нових людей, про повагу один до одного, про здатність до комунікації, про свій внутрішній стержень, про креатив, силу витримки, тайм-менеджмент та безліч речей, котрі, на жаль, мало хто бачить.

Чому ти вирішив розширити свій фах і вступити на «Медіакомунікації»?

Ще під час вступу на бакалаврат за спеціальністю «Міжнародна інформація» я ознайомився з описом програми на сайті і мені надзвичайно сподобалося те, що я маю можливість обирати спеціалізацію. Тоді я визначився щодо «Міжнародних медіа-комунікацій». Відповідно, пройшовши цей етап під назвою «бакалаврат», я вирішив, що хотів би поглибити знання у цій галузі. Нині я закінчив 5-й курс і дуже вдячний собі за те, що дослухався до себе минулого року.

Як тобі вдається поєднувати роботу та навчання? Що тобі допомагає? 

Тут напевно скажу, що роботу й навчання поєдную ще з 2-го курсу. Зараз працюю в медіа компанії «Dzen.hub», одним із напрямів котрої є рекрутинг та висвітлення вакансій у діджитал галузі. До компетенцій компанії також входить співпраця з блогерами, повний цикл роботи з інфопродуктами, ком’юніті-агентство «OMG», SMM-агенція «kukuruza.blog», музичний лейбл «enko» тощо. До лейблу, до речі, входять такі артисти як alyona alyona i KALUSH. 

Якраз оточення і є  мій ресурс. Це круто, коли ти спілкуєшся з людьми, які постійно відкривають щось нове для тебе. Звичайно, важливе не тільки професійне оточення, а й сім’я та друзі. Мені важлива їхня підтримка та довіра. Організація, у якій ти працюєш, має досить широкий спектр надання послуг. Які обов’язки у тебе?

Взагалі спочатку я прийшов на вакансію менеджера відеопродакшену, проте згодом мені запропонували спробувати себе на посаді SMM-менеджера. Також я працюю над побудовою бренду в Інтернеті і конкретно у соціальних мережах. 

Сучасний світ перейшов в онлайн. Що для тебе соціальні мережі? Просто пасивне споглядання чи можливість реалізувати свої амбіції та продемонструвати себе?

Соціальні мережі – це можливості. Я прихильник того, щоб розглядати їх як окремий вид медіа. Більшість блогерів повністю не розуміють впливовості їхньої персони в інтернет-просторі. Одна їхня публікація може спричинити розголос проблеми на мільйонну аудиторію. Існує думка, що деякі батьки співвідносять погані вчинки своїх дітей з поведінкою блогерів. Мовляв, що це все дурня всесвітня, «кому ти віриш?» тощо. Соціальні мережі – це часто про можливість бути почутим. Можливо, комусь саме цього й не вистачає. 

Як ти думаєш, чи зможуть університети повернутися до традиційного навчання в аудиторіях, чи все-таки онлайн-навчання буде в пріоритеті?

Я думаю, що колись навчання знову буде в аудиторіях, проте не так, як раніше. Точно буде певне оновлення системи. Більшість підмітила деякі переваги у дистанційному навчанні. 

На яких саме перевагах дистанційного навчання можна акцентувати?

Це, однозначно, мобільність. Де б ти не був, нині з будь-якого пристрою можна відвідати пару чи захід, аби був забезпечений безперебійний доступ до Інтернету. Іноді і з ліжка можна бути надзвичайно продуктивним. Також перевагою є те, що кожен може обирати свій темп. Наприклад, прочитати лекцію на ЕНК, а завдання виконати протягом тижня, самостійно визначивши день.

Дозволяйте собі помилятися і відпускайте “клоунів” з вашого життя, цирк має гастролювати.