ЮЛІЯ МУКОЇД: «ГОЛОВНЕ У МОЇЙ СПРАВІ – ЦЕ РУХАТИСЯ ВПЕРЕД І НЕ ЗУПИНЯТИСЯ»

  

 

Фехтування – це спортивне єдиноборство, у якому визначають найсильнішого за допомогою холодної зброї. Цей вид спорту – покликання цілеспрямованих і міцних духом людей. 

 

Наша героїня Юлія Мукоїд – золота призерка України з фехтування чемпіонату пам’яті В. Мурашова у м. Миколаєві серед юніорів, 2001 року народження, бронзова призерка чемпіонату м. Києва 2020 року з фехтування на шпагах серед жінок та бронзова призерка Кубку м. Києва з фехтування серед дорослих. А ще Юлія – студентка 1 курсу освітньої програми «Тренерська діяльність з обраного виду спорту» факультету здоров’я, фізичного виховання і  спорту Київського університету імені Бориса Грінченка.

 

Про спортивну родину, непереборне бажання перемагати, копіткий шлях спортсменки-фехтувальниці та мистецтво двобою фехтування читайте у нашій рубриці #ТВОРИТИ_І_ПЕРЕМАГАТИ.

 

Інтерв’ю записала Анна Остапенко, студентка ВСРм-1-20-1,4д.

 

一 Вінсент Ломбарді, тренер з американського футболу, сказав, що «Бог дав вам тіло, яке може витримати майже все. Ваше завдання – переконати у цьому свій розум». Саме тому мушу запитати, чи спортсменом народжуються, чи все ж таки ним стають за допомогою тяжкої праці?

 

Я вважаю,  що при народженні кожна людина має однаковий потенціал, треба лише вміти ним користуватися. Якщо правильно обрав свій шлях у житті, додавши певних зусиль, неодмінно досягнеш своєї мети. Я обрала спорт...

 

一 Як розпочався твій шлях у спорті?

 

Він розпочався з дитинства. 2008 рік, 28 квітня, понеділок. Сидимо на кухні і тато розповідає про свої успіхи у спорті.  Того дня я вперше почула про фехтування, адже тато був п'ятиборцем. Уже через 2 роки я тримала свою першу шпагу.

 

一 Фехтування – це суто індивідуальний вид спорту. Чим тебе захоплює це мистецтво двобою?

 

 

Найбільше мені подобається у цьому спорті те, що тут недостатньо бути лише фізично витривалим. Насамперед ти повинна обрати правильну стратегію, а це цілий спектр прийомів та контрдій на дії супротивника, потрібно досконало знати слабкі сторони своїх опонентів та мати чіткий план на кожен бій. Проте іноді все йде не за планом і треба вміти швидко аналізувати і знаходити нові рішення.

 

一 Безумовно, для найкращого результату потрібно взаєморозуміння спортсмена та тренера. Яку роль відіграє тренер у становленні спортсменки-фехтувальниці?

 

У житті кожного спортсмена тренер відіграє важливу роль. Це не тільки людина, яка допомагає підвищити спортивні навички на тренуваннях, а безпосередньо на змаганнях вона допомагає влучною порадою, настановою і підтримкою.

 

一 Зізнаюся, що  з фехтуванням я не була знайома, але дійсно такий вид спорту захоплює. Готуючись до інтерв’ю з тобою, довідалася, що існує фехтування на шпагах, на шаблях та на рапірах. Чи можеш пояснити, у чому різниця?

 

Із базових відмінностей – різниця у зоні  ураження. У фехтуванні на шпагах – це все тіло, у фехтуванні на шаблях – верхня частина тіла від поясу до шиї, у фехтуванні на рапірах – також верхня частина тулуба до шиї, але без урахування рукавів у рапірі. Також є відмінності у будові самої зброї. Шпажний клинок має тригранну форму, велику гарду та наконечник, який при натисканні фіксує укол. Рапіра має чотиригранний клинок, характерно виділяється найменшою гардою і також уколи фіксуються за допомогою наконечника. У шаблі клинок плаский, гарда має додаткову частину для захисту руки, а удари фіксуються, коли будь-яка частина клинка торкається електричної куртки опонента.

 

一 Ти  бронзова чемпіонка м. Києва у 2020 році з фехтування на шпагах. Чому ти обрала саме фехтування на шпагах?

 

Коли я починала займатися фехтуванням, батьки обрали вид зброї. Із трьох різновидів шпага – це наймасовіший вид, до того ж, тут найбільша конкуренція, тому я ніколи не шкодувала про такий вибір. Але шпага також поєднує у собі елементи фехтування, які походять і від рапіри, і від шаблі.

 

一 Якою нагородою ти пишаєшся найбільше?

 

Є декілька нагород, якими я пишаюся найбільше. Одна з них – це моя перша медаль у спортивному житті, яку я отримала в Луганську. Ми разом з братом посіли перші місця. Друга нагорода – це срібло з етапу  кубку Європи з фехтування у Кракові. А ще медаль за 2 місце на Міжнародних змаганнях із фехтування серед дорослих.

 

一 Хто із спортсменів-фехтувальників є для тебе прикладом і мотиватором? І чи взагалі є такі?

 

Можу сказати, що зараз я перебуваю на тому рівні, коли мотиватори із минулого стали моїми прямими суперниками на фехтувальній доріжці. Тож зараз я просто прагну найвищих досягнень і порівнюю себе лише з собою, якою була вчора.

 

一 Чи траплялися неприємні ситуації у твоїй спортивній кар’єрі? Можливо, із суперниками?

 

Фехтування – дуже емоційний вид спорту. Інколи я стаю свідком так званої «брудної гри». Наприклад, коли суперник уколов у підлогу, суддя цього не помітив, а він починає доводити, що цей укол був у мене. Тож іноді ці суперечки можуть вирішуватися по десять хвилин із залученням головного судді змагань і переглядом відеоповторів. Та попри все  у кінці бою ми тиснемо один одному руки на знак поваги.

 

一 Скільки часу займають тренування у спортзалі? Як проходить твій тренувальний день?

 

У середньому тренування триває близько 3 годин один-два рази на день щодня, окрім неділі. На спортивних зборах ми маємо три тренування кожного дня.

 

一 Чи залишається час на розваги, хобі, спілкування?

 

Попри те, що вільного часу замало, я намагаюся знаходити декілька годин на тиждень, які можу присвятити лише собі – спілкування та прогулянки з друзями, розваги та хобі. Дуже важливо пам'ятати, щоб давати максимальний результат на тренуваннях, потрібно добре відпочивати не лише фізично, а й емоційно.

 

一 Нині ти студентка 1 курсу освітньої програми «Тренерська діяльність з обраного виду спорту» факультету здоров’я, фізичного виховання і  спорту Університету Грінченка. Як ти встигаєш поєднувати навчання та спортивну діяльність?

 

Попри напружений графік тренувань і навчання, за 11 років я навчилася поєднувати непоєднуване – копітку роботу і відпочинок в умовах завантаженого студентського життя.

 

一 Що ти відчуваєш, йдучи до  п’єдесталу, а потім тримаючи нагороду в руках?

 

Це найкращий момент усього змагального дня. У ці секунди я безмежно радію перемозі і розумію, що всі мої старання були недаремними.

 

一 Що мотивує тебе?

 

Я черпаю мотивацію з фільмів, а ще переглядаю свої нагороди з вірою у те, що основним критерієм для досягнення мети – є праця, адже головне у моїй справі – це рухатися вперед і не зупинятися.

 

一 Яким характером і якостями має володіти людина, щоб досягати цілей в обраному виді спорту?

 

Мені дуже подобається вислів, що талант – це лише 1% від успіху, а інші 99% – праця над собою. Тож головним стандартом у будь-якому спорті має бути наполегливість.

 

一 Чим ти завдячуєш фехтуванню?

 

Окрім гарної фізичної форми, фехтування подарувало мені нових друзів, незабутні емоції з подорожей, навчило мене не боятися  падінь і невдач. Неважливо скільки разів ти впав, важливо, скільки піднявся.

 

 一 Зазирнімо на хвильку в майбутнє. Якою ти себе бачиш через 5-10 років?

 

Однозначно, я бачу себе щасливою людиною. Не хочу  зараз говорити про майбутні успіхи, але можу вас запевнити, що зроблю усе можливе задля того, щоб через декілька років уся Україна вболівала за мене на Олімпійських іграх.

 

一 Що ти можеш порадити тим, хто тільки розпочинає свій шлях у фехтуванні?

 

Головне – не боятися поразок і ніколи не здаватися. Адже доки не відбувся останній укол-бій, ще можна виграти. Програвати – це нормально, але кожного разу, коли ти виходиш на доріжку, ти всіма силами повинен прагнути перемоги.

 

一 І наостанок – який твій життєвий девіз?

 

Мій девіз найкраще характеризує цитата Марка Твена: «Танцюй так, наче тебе ніхто не бачить. Співай так, наче тебе ніхто не чує. Кохай так, наче тебе ніколи не зраджували, і живи так  наче земля – це рай».