НЕМАЄ НІЧОГО, ЩО НЕ ДОЛАЛОСЬ БИ ПРАЦЕЮ

Не існує перешкод допитливим. Нині технічні засоби дають можливості передати та здобути досвід онлайн.

До свого п’ятиріччя Інститут Журналістики організував серію святкових лекцій та майстер-класів онлайн від відомих фахівців сфери реклами та PR, журналістики, медіа.

МАЙКЛ ЩУР: ГОЛОВНА МЕТА «ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТОРОНТО» — ЗМУСИТИ ЛЮДЕЙ СУМНІВАТИСЯ

 Роман Вінтонів (Майкл Щур), засновник «Телебачення Торонто»

Спілкуючись на тему «Історія та розвиток проєкту «Телебачення Торонто» із засновником цього проекту, ми вкотре пересвідчуємося з його слів, що проблеми української журналістики ті самі, що й 10 років тому: мілкість матеріалів та надмірна крикливість, коли будь-який матеріал це «ВАУ, СЕНСАЦІЯ».

Роман Вінтонів підтримує наукову журналістику в Україні і особисто себе асоціює із питанням «Чому?», котре, на його думку, «копабельне», і змушує замислитися.

Прикметно, що у сучасному суспільстві не заведено жартувати тему інвалідності, проте Роман схиляється до протилежної думки – жартувати потрібно, бо «саме тоді ми переводимо цю тему з території чогось сакрального, недоторканого на територію буденного і тоді ти розумієш, що це люди зі своїми проблемами».

Яким чином уникнути мілковини? Роман Вінтонів радить дробити проблему на міні-проблему, яку можна легко показати у журналістському матеріалі протягом 1,5 хвилини. Це дозволяє висвітлити питання кількома репортажами, щоб у результаті отримати аналітичну роботу, яка узагальнюватиме основну проблему.

РОМАН ПЕТРЕНКО: ПОДИВІТЬСЯ НА ПРИЛАВКИ З ПРЕСОЮ, ГАЗЕТИ ДОСІ Є, ХОЧА ВЖЕ ДАВНО ГОВОРЯТЬ, ЩО ПРЕСА ВМИРАЄ

 Роман Петренко, менеджер у сфері масових комунікацій

Розкриваючи тему трьох складових основи телевізійного виробництва, без яких приречений будь-який канал, Роман Петренко узагальнює: «телебачення — це ті самі заводи, що випускають продукцію у вигляді інформації.», а людина, звичайний споживач інформації «голосує пультом», піддаючись її впливу, не маючи почасти критичного мислення.

«Державні телеканали дуже потрібні, адже не може бути держави без власної інформаційної політики. Сьогодні у держави немає каналів, аби реалізовувати цю інформаційну політику».

Які основи успішного телеканалу? Три кити, на думку гостя зустрічі, — це доступність сигналу, якість картинки та контенту. Матеріал повинен «чіпляти», картинка не має бути статичною.

Роман радить зрозуміти спершу свою аудиторію: хто твій глядач? Про що з ним говорити? Що не говорити? Люди, усі без винятку, люблять підглядати у дверну шпарину, тому варто використовувати це у відеозйомці, — ефект одразу зросте! Навіть у стислий хронометраж варто втискати по максимуму кількість сенсів, відеоряду та емоцій. Варто пам’ятати, що «будь-яка копія завжди гірша за оригінал, тож краще створюйте власний проєкт.»

Прикметно, «коли ти молодий і дивишся телевізор, то думаєш, що телекомпанії, змовившись, намагаються зробити людей тупими. Проте потім ти дорослішаєш і усвідомлюєш – люди самі цього хочуть! І ця думка лякає ще більше. Змова – це не страшно, ти можеш пристрелити виродків, почати революцію. Але нема жодної змови, телекомпанії лише задовольняють запит, на жаль, це правда» — цитата Стіва Джобса із уст спікера, напевно, є найкращим узагальненням сьогодення.

СТАНІСЛАВ МЄДВЄДЄВ: ЯКЩО ФОРМАТ КЛАСНО ПРОЙШОВ В АМЕРИЦІ, НЕ ФАКТ, ЩО ВІН ТУТ, У НАС, НЕ ПРОВАЛИТЬСЯ В ЕФІРІ

 Станіслав Мєдвєдєв, виконавчий продюсер розважального напряму, «UA» Суспільне медіа

Розкриваючи актуальну тему "Запуск телевізійного проєкту: від задуму до реалізації", Станіслав Мєлвєдев детально розкрив її складові.

«Коли ви купуєте формат — це щось, що вже перевірено глядачами і часом.  Ви отримуєте повний гайд, ви маєте біблію проєкту, як готуватися, як знімати, як налаштувати роботу команди. Тобто, ви купуєте уже щось успішне! Тому, з одного боку, це дійсно легше, але з іншого боку — це дорожче. Тому що придбати формат, наприклад «If you think, you can dance», або придбати формат «Got talent», Саймоном Колом розробленим — це велика сума грошей. Крім того, там є певні умови входу.»

На його думку, форматні шоу можна зробити й самому.

Наприклад, у СТБ був успішний кейс, коли розробили формат самостійно — «Хата на тата». Це повністю український доробок. І цей формат згодом успішно продавався на «ярмарках» форматів і його купували.

Багато залежить від того, наскільки ви докладно опишете те, що хочете виробляти. "Якщо ви проведете всі дослідження і скажете, що це щось офігезне, краще буде купити щось своє і потім на цьому заробляти і продавати, ніж просто імплементувати чужий формат."

Станіслав справедливо зауважив, що інколи може не збігатися ментальність. І якщо певний формат у своєму вигляді "заходив класно" десь у Польщі, у Німеччині, чи у Швеції — не гарант, що він зайде тут. Якщо він класно пройшов у Америці, не факт, що він тут, у нас, не провалиться в ефірі.

ЄГОР БРАЙЛЯН: ЖУРНАЛІСТИ ВСЬОГО СВІТУ ОБ'ЄДНУЮТЬСЯ, ЩОБ ЯКІСНО ТА ФАХОВО ЗАЙМАТИСЯ СВОЄЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Єгор Брайлян, журналіст-міжнародник інформагентства Міноборони Арміяinform 

Темою розмови цієї зустрічі у форматі онлайн стали сучасні тренди міжнародної журналістики. Обговорили важливість освіти, експертної думки, коментарів, найскладніші випадки у роботі, безпеку та втручання у приватне життя журналістів, позитивні тенденції.

На питання, чи є сенс журналісту йти в політику, Єгор Брайлян зауважує, що це особистий вибір кожного. «Журналіст своїми текстами та рефлексіями може бути радником для тих людей які приймають рішення. Журналіст — людина, що впливає на політиків.»