ЗЛІПИ ЖІНКУ СВОЄЇ МРІЇ

В трипільській культурі саме жінка мала повне право питати «хто в домі господиня?» і гупати кулаком по столу. Матріархат трипільського життя знаходив втілення не лише в побуті та віросповіданні, а й у мистецтві. Як приклад – статуетки жіночих фігур із глини, поширені на всіх територіях, де були поселення трипільців. Саме такі вироби і робили учасники майстер-класу з «Виготовлення реплік статуеток трипільської культури», який проходив в рамках Грінченківської декади. Дослідниця давнини Марія Відейко навчала учасників азам робити з глиною та ділилася досвідом археолога.

Досі достеменно не відомо для чого робили такі фігурки і яке значення вони несли. Були вони оберегом від злих духів чи прикрасою оселі? Дитячою іграшкою чи втіленням образів богині родючості? Статуетка зображувала оголену жінку. Зображення було анатомічно правдивим, з усіма подробицями жіночого тіла, а своєрідний одяг - це символічні малюнки. Крім іншого, за такими статуетками легко визначити стандарти жіночої краси у різні часи існування трипільської культури. Але на майстер-класі і не йшлося про обмеження за параметрами, формами стегон та розміром грудей. Кожен створював свій, власний ідеальний образ.

І незважаючи на те, що для нас це був перший досвід роботи із глиною, впорався кожен. Коли остання трипільчанка була доліплена і останні штрихи-символи на тілі домальовані, учасники майстер-класу могли вирішити: забрати її додому, розмалювати фарбами і просто покрити лаком чи дати майстрині для випалювання. От тільки після того як почули, що фігурка може просто-напросто вибухнути в печі, якщо між детальками є хоч трохи повітря, всі почали пакувати творіння «з собою».

Тренер зазначає, що трипільці ліпили статуетки за такою ж технікою.Такі подробиці під час розкопок дізнаються археологи завдяки лініям зламу керамічних виробів. Трипільці будували житло з дерева та глини. Через певний час життя в цих будинках поселенці спалювали помешкання і переходили на нове місце. А всі побутові надбання – посуд, начиння, прикраси залишалися в будинках. Саме тому не лише археологи, але й звичайні люди знаходять унікальні вироби тих часів просто в себе на городі, не знаючи їх цінності. Бувало в українських селах з трипільської миски годували собаку…

На жаль, окрім того що розкопки досить затратний процес, ще й не кожен фермер хоче пускати археологів. На полях біля сіл Шевченкове, Вільшанка і Копачів, що в Обухівському районі, складно проводити розкопки в теплу пору року, оскільки там висівають сою. Марія Відейко розповідає, що фермери села Копачів також проти археологічних пошуків. А саме там під час рятувальних розкопок в 2008 році знайшли багато унікальних речей. Батьки пані Марії, які все життя займаються Трипіллям, нічого подібного доти не зустрічали. «З часів Хвойки, який відкрив Трипільську культуру, таких знахідок ще не було, - зазначає археолог. - У настільки відмінному стані: збереженості, цілісності та кількості. Це декілька біноклів, миски, горщики, інші глиняні вироби. І зараз їх можна побачити в Трипільському обласному музеї, а також в музеї Копачова».

Попри складнощі, які стоять перед археологами, для учасників майстер-класу трипільська культура стала трохи ближчою. Навіть житиме тепер у них вдома. Ну, а в мене на згадку залишаться ці фотографії і нові знання про унікальну культуру наших предків.

Підготувала Марічка Ярмола