АННА АНІКІНА: «СУМЛІННА ПРАЦЯ ЗАВЖДИ ДАЄ РЕЗУЛЬТАТ»

Наприкінці минулого навчального року в нашому університеті відбувся конкурс "Грінченківська весна", де студенти мали можливість виявити свої таланти у науковій та творчій діяльності. Ми розпитали переможців та призерів у різних номінаціях про їхній шлях до цих досягнень.

Зірка нашої рубрики #ТВОРИТИ_І_ПЕРЕМАГАТИ Анна Анікіна - магістрантка освітньої програми "Початкова освіта", голова Ради студентського самоврядування Педагогічного інституту, членкиня Студентського парламенту Київського університету імені Бориса Грінченка у 2018-2019 роках, володарка титулу «Міс Педагогічного інституту», срібна призерка чемпіонату України зі спортивних бальних танців, активна громадська діячка та людина, яка виросла і здобула професію, про яку мріяла з раннього дитинства - вчителя.

- Анно, хочу розпочати нашу бесіду зі слів захоплення твоїми багатогранними досягненнями у спорті, культурі, студентському житті. Цікаво, з чого все почалося. Ким ти мріяла бути в дитинстві?

У дитинстві я хотіла бути або вчителькою, або космонавткою. Добре, що здійснилася лише одна із цих мрій. Насправді, мене надзвичайно вразила історія польоту першої людини в космос, я так надихнулася цією подією, що серйозно планувала поєднати із цим життя.

- Чому обрала професію вчителя?

Згодом зрозуміла, що користі від мене буде більше на цій планеті. Тому почала здійснювати свою іншу мрію і таки стала вчителькою. Мені подобалося передавати свої знання, організовувати інших, ділитися досвідом. І школа для цього - ідеальне місце.

- Я знаю, що ти є срібною чемпіонкою України зі спортивних бальних танців. З чого почався цей шлях?

Одного разу в літньому таборі я познайомилася із дітьми, які вже займалися бальними танцями та виступали на сцені. Це було так захопливо, що я одразу захотіла "бути, як вони". Повернувшись додому після відпочинку, я попросила батьків, щоб вони віддали мене на танці. Так і почалася історія з назвою "Аня і бальні танці" (сміється).

- Чому ти обрала саме бальні танці?

Перш за все - це спорт. Він поєднує у собі естетику, красу, фізичні навантаження та мистецтво. Цей вид спорту загартовує не тільки тіло, але й емоції. Такий досвід багато мені дав у житті.

- Я бачила велику кількість твоїх нагород із судномодельного спорту. Чим саме ти займалась?

Ой, так приємно! Раніше я дійсно займалася судномодельним спортом і навіть маю звання кандидата в майстри спорту. Це особливий вид технічної творчості, який передбачає створення точної копії корабля в масштабі на радіокеруванні та спуск його на воду. Необхідно подолати певну дистанцію, не зачепивши жодного поплавка. Декілька разів мені вдавалося завойовувати призові місця на чемпіонатах України. Це захоплення мені "подарував" тато, який в юності займався цим видом спорту. Він має безліч нагород та був тренером збірної команди нашої області. Зараз я вже не беру участі у змаганнях, зовсім не вистачає часу, проте із задоволенням спостерігаю за чемпіонатами та цікавлюся останніми новинами зі світу судномоделювання.

- Ти є володаркою титулу «Міс Педагогічного інститут 2017» та брала участь у конкурсі «Miss Grinchenko University». Як це було? Що запам’яталося найбільше?

Це ще одна яскрава сторінка у моєму житті, про яку я готова розповідати вічність. Так, ще на першому курсі я отримала омріяну корону та в своєму профілі в Інстаграм досі не видаляю напис "Miss PI 2017". Пам'ятаю, що завчасно не планувала навіть брати участі, але в останній момент все ж приєдналася до конкурсанток. Було дуже цікаво! А потім стало ще цікавіше. Разом з нашим єдиним і неповторним (бо хлопці в педагогічному на вагу золота) Євгенієм Кротовим ми представляли структурний підрозділ на загальноуніверситетському рівні – «Miss & Mister Grinchenko». У нас була просто неймовірна підтримка від інституту. Я досі бережу, як найцінніший скарб, статуетку «Оскар», яку мені подарувала наша крута група підтримки на чолі із директором Педагогічного інституту Ольгою Котенко. До речі, саме завдяки підтримці глядачів я отримала титул "Miss Grinchenko University AUDIENCE CHOICE". Я пишаюся тим, що ми змогли гідно представити свій навчальний заклад у такому масштабному проекті.

- Вау! У тебе так багато захоплень! Як ти встигаєш поєднувати хобі, навчання та роботу?

Останнім часом не встигаю! Зізнаюсь, навчання на магістратурі дає трохи більше часу на роботу, адже наші навчальні дні – це четвер, п'ятниця і субота. До того ж пари проходять онлайн і не потрібно витрачати час на дорогу та затори. Поєднувати все трохи виснажливо, але я розумію, що повна вища освіта і диплом магістра Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка відкриває значно більше можливостей для кар'єрного розвитку та майбутнього. А на нього у мене грандіозні плани!

- Що тебе надихає?

Мене надихають люди! Я дуже люблю читати, дізнаватися про історії успішних людей. Стала помічати за собою, що на YouTube зазвичай переглядаю інтерв'ю з відомими особистостями, які мають досягнення у бізнесі, освіті чи культурі. У книжках мене захоплюють історії всесвітньо відомих брендів. Я намагаюсь оточити себе такими людьми, які ставлять амбітні, великі цілі і впевнено йдуть до їх досягнення. Це мотивує мене не відставати і прагнути кращого. Мене надихають мої друзі, іноді вони вірять в мене більше, ніж я сама, та мотивують до нових звершень.

- Який твій рецепт перемоги?

Працювати! Своїм учням у школі, коли вони жаліються, що їм щось важко дається, завжди повторюю: "Сумлінна праця завжди дає результат". Ми навіть надрукували ці слова у класі на видному місці. Я щиро переконана - для того, щоб перемагати, потрібно докладати максимум зусиль. Необхідно намагатися, не здаватися і у тебе все вийде у потрібний час. З кожною спробою ти набуваєш досвіду та стаєш кращим. Все просто - перемагає той, хто робить! Ну і ще трішки магії!

(Інтерв'ю записала Ярослава Куліш)