ЧОМУ ПРИХИЛЬНИКАМ НЕТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ ТРЕБА ПІДГОТУВАТИСЬ ДО СТРЕСІВ?

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №6

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Ярослава Коваленка, засновника парк-школи "Dixi" в етюді №6.

ЯРОСЛАВ КОВАЛЕНКО, засновник парк-школи "Dixi"

Завдання членів команди зрозуміти, чи вони хочуть цю людину до себе.

Людина, яка хоче з нами працювати, приходить на співбесіду, де спілкується мінімум з трьома членами команди. Вони мають вирішити, чи «вписується» вона в їхнє коло. Вона може бути генієм української літератури, але якщо в неї дурно пахне з рота, то ніхто не захоче з нею співпрацювати. Усі ці фактори мають значення. Після того, як вона всім сподобалася, її беруть на стажування. Ми дивимося як вона справляється: тиждень, два, місяць. Якщо вона справляється добре , тобто може будувати нормальні стосунки з дітьми, до неї є довіра дітей, вона може справлятися без авторитарних методів з цим неконтрольованим хаосом, тоді вона залишається. Наша проблемна зона саме в кадрах. Якщо б до нас прийшло 20 таких досконалих людей – ми б завтра 100 шкіл відкрили.

Тобто наше завдання: щоб дітям було добре, і щоб вони вчилися. Головне -розвиток, немає значення куди. Я завжди рухався так: ідея – клієнти – люди.

У нашій справі важлива готовність до стресу.

У перший рік очевидно буде стрес. Я розказував, що в перший рік я доплачував гроші і моя колега розповідала те саме. Коли я починав, у мене, на відміну від інших, не було ні місця, ні реклами.

Важлива динаміка і очевидно, що головне - запуститися і ми в цьому році запускаємо декілька шкіл. Буде 3 - 4 дитини, але ми все одно запустимося, щоб воно просто почало працювати .

Потрібна зустріч людей зі схожими потребами. Тобто повільний старт так само має значення. Можна спочатку збиратися раз на тиждень, потім два, потім три і якось неочікувано зрозуміти, що у вас вже постійно працюючий бізнес.

Діти насправді часто підказують. Вони розумніші ніж ми думаємо.

З приводу того, що більшість пішла.

Справа в тому, що ось ви є зі своєю ідеєю, ось є коло людей, у яких є свої потреби. Ви опиняєтеся єдині в даному колі потреб. І очевидно, що люди, які не поміщаються в колі звичайних дитячих садочків і шкіл, вони всі йдуть до вас. Але ви задовольняєте їх хто на 10%, хто на 20%, хто на 30%, хто на 50% і т.д. Якщо люди цікавляться іншим - це не значить, що вони повинні йти до вас. Звичайна школа не дає даної можливості і вони думають, що альтернативний заклад з цим впорається, але загалом люди, які приходять на перший рік, вони все одно відсотків на 80 випадкові. Будьте готові, що 80% з них підуть, але той факт, що буде динаміка, забезпечить те, що прийдуть ті люди, з якими ви співпадаєте за своїми цінностями. На стартовому етапі це нормально, бо ви ще самі погано орієнтуєтеся, що є суттю вашого закладу. Ви не можете прокомунікувати це для своїх майстрів, які у вас працюють. Так само важко прокомунікувати для батьків. Лише в процесі діяльності ви самі для себе зрозумієте, що для вас важливо і таким чином для всіх інших. У результаті все владнається.

Від нас у перший рік, здається, відсотків 50 пішло людей. Вісімдесят відсотків прийшло через 2 роки. Зараз немає жодного з майстрів, які починали в 2010 і жодного із дітей. Не вважаю це поганим, бо у нас уже сім шкіл

Потрібно бути готовим, що перший етап - він дуже турбулентний і, в разі якщо все буде на так, як ви думали від самого початку, це ще не означає, що ви програли.

Я не вважаю можливим набрати відразу сто дітей на сиру концепцію, на круте приміщення, тому що воно все розвалиться.

Тому є маса прикладів, коли вкладають в інфраструктуру і воно все стоїть, нічого не працює.

Є варіант, коли ви йдете в «Київстар» і кажете, що нам потрібно 20 000 і ми зробимо вам ідеальний садочок, але це вже не стартап. Але я не вмію працювати у когось, я не впораюсь.

Другий варіант, це звернутися не до «Київстара», а до топ-менеджерів «Київстара» і сказати, що їх садочок буде коштувати 1000 доларів в місяць, буде машина з пасками безпеки, будуть персональні тренінги. Це можливо.

Ми не беремо дітей, які несуть ризик і шкоду оточуючим. Діти з особливими потребами у нас є, але це не ті, які можуть схопити ніж і ганятися за іншими. Ми самі оцінюємо цей ризик.

В школу чи садочок ви все рівно обираєте не дітей, а батьків. Ми їм кажемо, якими ми є насправді.

Ми кажемо, що у нас немає домашнього завдання і нам чхати на знання. Після слів «чхати на знання» 90% йдуть, і ми залишаємося з тими, з ким нам комфортно працювати. Неможливо і не потрібно залучати всіх. Дві проблеми, які ми мали за шість років з різними інстанціями та органами, були саме з подачі батьків, які від нас відійшли. Тобто це значно безпечніше - працювати лише з тими людьми, які вам підходять.

Різниця в цінностях зрозуміла, як правило, відразу. Обов’язково потрібно проговорювати свою систему цінностей і наполягати на тих каменях, які, як ви думаєте, можуть бути наріжними.

На мій погляд, є два підходи реалізації бізнес-проектів в цілому.

Перший: ви інтегратор, тобто можете з усіма домовитися, при спілкуванні з усіма зрозуміти і відчути, що й кому подобається і знайти, випрацювати ідею. Підтримувати її, гасячи конфлікти. Якщо людина дипломат, вона може скомбінувати інтереси багатьох людей.

Другий варіант: ви – продюсер. «В моєму дитячому садочку діти будуть спілкуватися лише китайською мовою, бо я так хочу». І ви думаєте, що до вас прийде хтось з цих десяти хомскулерів, а по факту все може бути зовсім інакше. Якщо ваша ідея зачепила когось, крім вас - люди прийдуть.