ПРИБРАТИ ПАРТИ З КЛАСІВ!

ПЕДАГОГІЧНІ ЕТЮДИ. ЕТЮД №4

Чи є місце експериментам в освіті? Якою має бути школа майбутнього? Активні батьки та вчителі-неформали зібралися в Мистецькому хуторі Обирок на освітній вікенд 15-17 липня 2016. Мета зібрання - створювати заходи для батьків та дітей, запрошувати спікерів-професіоналів зі сфери освіти, шукати, дискутувати і творити нову освіту. Тут всі бажаючі змогли поспілкуватися, отримати відповіді на свої запитання, зарядитися енергією добра. Полтава, Київ, Черкаси та Чернігів - з'їхалися батьки та педагоги з усієї України. "АстудіЯ" також була поряд: піднялася над чудернацьким арт-хутором на квадрокоптері, побувала в сільському клубі, відганяли гедзів від учасників на дискусійній галявині, а в кіно-сараї показали дітям мультфільм власного виробництва і зірвала аплодисменти.

Організатори вікенду "Діти. Освітній експеримент" збираються вже вдруге і не думають зупинятися на досягнутому. Вони декларують: "Ініціаторами змін у системі освіти України можуть бути тільки небайдужі активні батьки. Тож, наша ціль, щоб комьюніті бажаючих змінити систему, змінити підходи до навчання дітей, організаторів змін на будь-якому рівні, постійно зростала. Ми хочемо бачити наше суспільство через роки самодостатнім, а наших дітей усміхненими, щасливими та реалізованими." Погляд на освіту від Ельвіри Попової, співзасновниці громадської організації "Монтессорі" в етюді №4.

ЕЛЬВІРА ПОПОВА, співзасновниця громадської організації «Монтессорі»

19 років тому, як приватний підприємець, я створила дитячий сімейний садочок. Працює він і по нині. У ньому виховуються, як звичайні діти, так і діти з різними вадами здоров’я.                

Працює у нас також і педагогічний центр для дітей з аутизмом. Справа у тому, що я є співзасновником громадської організації «Монтессорі». Вона є центром реабілітації дітей-інвалідів. А цього вересня у нас стартує новий проект – «Альтернативна школа Ельвіри Попової».   

Постала необхідність мати свою спеціалізовану школу, адже наші діточки-аутисти дуже креативні і обдаровані. Тож шкода віддавати їх у звичайні школи. Державна система освіти не надає їм можливості повноцінного навчання і переважна більшість таких дітей змушена навчатися поза школами. А мене, особисто, це не влаштовує.                 

Головне завдання нашої альтернативної школи я вбачаю у тому, аби зацікавити малечу. Адже просто навчити не є проблемою. Виховати у дітей інтерес до пізнання, до пошуку – ось головна мета. І це, до речі, стосується не лише аутистів, а й звичайних дітей. Над цим і працюватимемо у нашій альтернативній школі.                      

У мене є така порада освітянам – прибрати з класів парти. Коли вчителю вони потрібні для того, щоб діти дисципліновано сиділи і слухали, що він каже, у таких шкіл, як на мою думку, перспектив немає. А коли вчитель знає, що робити з дітьми, коли вони не сидять за партами, там діло піде.

 Ангеліна Ломакіна, Павло Власов