Події

МОДА ЯК ЗАСІБ САМОВИРАЖЕННЯ - ФОРМА, ЗМІСТ, ЕМОЦІЯ

У рамках проведення Фестивалю науки, кафедра дизайну Інституту мистецтв ініціювала проведення відкритої лекції доктора мистецтвознавства Тетяни Кротової «Європейські традиції та національне самовираження в українській моді другої половини XIХ початку ХХ ст».

 

Пані Кротова поділилася зі студентами особистим досвідом знайомства з класичним костюмом і своїм захопленням історією європейської та української моди. Компаративістика у моді напрочуд важливий напрям для розуміння національних ідентичностей, що сформували головні особливості світової моди.

 

Існують різні регіональні концепції класичного костюму. Наприклад, англійська традиція у класиці - це туманний Альбіон, тобто теплі тканини, англійське сукно. Італійський концепт класики зовсім інший - легкі тканини, крій bella figura. Американська традиція костюму надає перевагу зручності, багатофункціональності одягу. А в українців головною є триєдність форми, змісту та емоції - це справжня сутність українського костюму.

 

Тетяна Кротова, доктор мистецтвознавства, доцент кафедри дизайну Інституту мистецтв зазначає, що українські дизайнери долають кордони, наприклад, Вікторія Кін (Vita Kin) або ж Оксана Караванська (Karavanskа), які представляли Україну у Мілані.

 

Світові бренди також неабияк цікавляться українськими народними мотивами. Італійській Будинок моди Valentino презентував на Тижні моди Haute Couture у Парижі колекцію з елементами народного одягу Східної Європи та вивів на подіум моделей у вишиванках і жупанах. Будинок моди Gucci теж зацікавився українським етно - візерунками гуцульських писанок.

 

Тож пані Тетяна вважає, що традиційний класичний народний одяг ніколи не втрачає своєї актуальності, головне вміти його стилізувати, прилаштувати до сучасних обставин і гідно представити на загал.

Олександр Крижанівський, доцент кафедри дизайну Інституту мистецтв вважає, що національне самовираження і європейські традиції це те, що нам сьогодні треба осмислити. Український традиційний стрій - це не просто костюм, а жива спадщина, яка передається з покоління у покоління не лише для збереження, а й для примноження, - і тут починається самоідентифікація та самовираження.

На думку Катерини Карпенко, студентки І курсу напряму "Дизайн" Інституту мистецтв, для того щоб виглядати модно необхідно дотримуватись трьох головних принципів: комфорт, яскравість, мінімалізм.

 

Валентина Коцюба

ЛІТЕРАТУРА ЯК ХУДОЖНІЙ КОМУНІКАТОР

В рамках проведення Фестивалю науки, кафедра української літератури і компаративістики Гуманітарного інституту провела дискусію щодо ролі і місця художньої літератури в інтермедіальному вимірі. Обговорено питання наукового та емоційно-естетичне сприйняття літератури, поглиблення полікультурної компетентності та розуміння специфіки літератури в царині мистецтв.

 

Творча зустріч та науково-практичні презентації студентських проектів порушували тематику українського поетичного кіноматографу, музично-вокальних версій віршів Л. Костенко та В. Cтуса.

 

 

Учасникам зібрання свій талант продемонстрував майстер вишивки, автор «Вишитого Кобзаря» Іван Рябчук. Спочатку Іван Іванович вишив портрет Тараса Шевченка і вірш «Заповіт». Далі на полотні зявився вірш «Думи мої», згодом– «Тече вода». Нині в доробку автора понад сорок вишитих поезій з «Кобзаря» Тараса Шевченка. Ці роботи обрамлені оригінальними орнаментами і мереживом.

 

 

«Чоловіків, які вишивають, не так уже й мало. Але я не знаю чоловіка чи жінку, які б вишили в такій кількості поезії Кобзаря» - говорить директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею Анатолій Зборовський.

 

 

 

 

 

 

ІНТЕЛЕКТ ТА СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

В рамках Фестивалю науки Університету Грінченка кафедра реклами та зв'язків з громадськістю Гуманітарного інституту провела круглий стіл з питань соціальних комунікацій у сучасній Україні. Зокрема представлено можливості інфоресурсу Фонду Президентів України. Також презентовано можливості професійної комунікації на платформі Української бібліотечної асоціації.

Людмила Галаган, директор Фонду Президентів України НБУ ім. Вернадського вважає, що у першу чергу до дискусії про проблеми соціальних комунікацій слід залучати студентів, молодь. Бо саме молоді люди можуть тверезо оцінити сучасні виклики, які стоять перед науковцями.

Оксана Бояринова, голова Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації зазначає, що сучасна бібліотека - це майданчик для обміну досвідом між фахівцями, а також можливість культурного та інформаційного збагачення для користувачів бібліотеки.


Олена Воскобойнікова-Гузєва, професор кафедри реклами та зв'язків з громадськістю вважає, що особистий успіх кожної людини залежить саме від уміння якісно та ефективно комунікувати. Тому питання соціальної комунікації у сучасній Україні більш ніж актуальне.

 

БІБЛІОТЕКА ТА УНІВЕРСИТЕТ ЯК СПІЛЬНА ПЛАТФОРМА ДЛЯ ОСВІТИ

З нагоди Дня науки відділи інформаційно-бібліографічної діяльності і наукової реферативної та аналітичної інформації у сфері освіти Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В.О. Сухомлинського спільно з кафедрою історії та теорії педагогіки Університету Грінченка провели засідання на тему "Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку освіти і науки". Якщо простіше - учасники шукали рецепт ефективної взаємодії університету та бібліотеки як науково-дослідницьких установ.

  

Учасники зустрічі переконані, що бібліотека та університет -  є публічними платформами класичного знання - вони стратегічно пов'язані та взаємозалежні. Роль наукових бібліотек не варто недооцінювати, бо вони є інформаційними центрами розвитку освітянської галузі. Зокрема, науково-педагогічна бібліотека ім. Сухомлинського, займається не лише збереженням і розвитком педагогіко-психологічного фонду чи науково-дослідницькою роботою, а й спрямовує діяльність шкільних бібліотек, яких в Україні 18 тисяч.

 

На думку Людмили Хоружої, завідувача кафедри теорії та історії педагогіки Університету Грінченка, професора, доктора педагогічних наук,  співпраця бібліотеки та кафедри - це органічна потреба. Зокрема, пані Хоружа зазначає: "Ми постійно думаємо над тим, як змінювати зміст наших дисциплін, оновлювати літературу, які нові форми впроваджувати у навчальний процес. Цього можна досягти, якщо об'єднати зусилля не тільки з бібліотекою, яка є у нашому університеті, а взагалі з бібліотекою як науково-дослідницькою педагогічною установою".

 

У свою чергу директор Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В.О. Сухомлинського, професор, доктор педагогічних наук Лариса Березівська вважає, що головне завдання галузевої бібліотеки - це оперативне наближення користувача до необхідних джерел. Не менш важливою є культурно-просвітницька робота з аудиторією різних вікових груп.

 

 В Україні функціонує чотири наукові бібліотеки: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААНУ, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника та Державна науково-педагогічна бібліотека ім. В.О. Сухомлинського. Якщо говорити про  бібліотеку Сухомлинського, то вона галузева - науково-педагогічна. Дослідження її співробітників спрямовані на інформаційне забезпечення розвитку освіти та педагогічної науки в цілому. У такій бібліотеці концентрується галузева література, що зручно для фахівців саме означеної галузі. Зокрема, у бібліотеці Сухомлинського - 600 тисяч документів. Але з іншої сторони, таким бібліотекам складніше виживати в нинішніх умовах, бо грантодавців цікавлять більше публічні бібліотеки, а галузевими, науковими мають опікуватися університети та інші наукові інституції, до яких належать такі бібліотеки.

 

Науковці та викладачі не даремно зорганізували захід із назвою "Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку освіти і науки". Це своєрідний прецедент, спрямований залучити й інших учасників освітнього процесу до діалогу, а також можливість підвищити свою інформаційну культуру, познайомитись із різноманітною діяльністю бібліотеки зсередини.

 

Валентина Коцюба

ДИТЯЧИЙ ЗОРЕЦВІТ ОБОЛОНІ

   В Університеті Грінченка пройшла яскрава виставка «Від творчого вихователя – до творчої дитини». Експозицію було представлено в рамках фестивалю «Дитячий зорецвіт Оболоні». А головними героями цієї виставки були дітки наймолодшого дошкільного віку. Весь четвертий поверх головного корпусу був прикрашений роботами малечі та її вихователів. Були представлені різноманітні методики навчання та безліч майстер-класів. Працівники дошкільних навчальних закладів мали змогу обмінятися досвідом виховної роботи та представити власні авторські розробки. Це розмаїття вражало як дітей, так і їх батьків. А як це було, дивіться у нашому відео-звіті.

ГРІНЧЕНКО В ЦИФРОВОМУ ФОРМАТІ

В Університеті Грінченка триває процес оцифрування оригінальних творів українського письменника та педагога Бориса Грінченка, які були надані Національною історичною бібліотекою України.
"Впродовж багатьох років бібліотеки накопичували, зберігали і поширювали знання в суспільстві. Університетські бібліотеки активно розпочали оцифровувати свої наукові, культурні та історичні надбання. Осторонь цього процесу не залишилась і наша бібліотека, - стверджує директор бібліотеки Університету Грінченка Вікторія Зотова. - Бібліотека Університету Грінченка буде і надалі продовжувати співпрацю з Національною історичною бібліотекою в плані оцифрування творчої спадщини Бориса Грінченка. В планах бібліотеки також і оцифрування власних документів, які зберігаються в музеї нашого університету, зокрема, дитячої літератури, яку писав Грінченко для своїх дітей".

На сьогоднішній день оцифровано та розміщено на сайті Бібліотеки Університету Грінченка 6 книг Бориса Грінченка:
1) "Привітаннє Ганнї Барвінок" (1900 р.)
2) "Пысання" ІІ том (1905 р.)
3) "А.М. Кулишъ" (1901 р.)
4) "Миротворці. Жарт на одну дію" (1910 р.)
5) "Братства" (1907 р.)
6) "Оповидання про Євгена Гребінку" (1902 р.)
"Комп'ютерні технології допомагають зберегти документи, які не можна зараз дати на користування широкому загалу людей в оригіналі, тому що вони вже мають не той вигляд. Оцифрування дає змогу подивитися на матеріали, які неможливо взяти в руки", - наголошує Тамара Ростовцева, завідувач відділу інформаційних технологій бібліотеки.
Надалі планується оцифровувати не лише твори Бориса Дмитровича, а й оригінальні словники української мови та інші посібники, що були видані впродовж XX століття.

Нагадаємо, в листопаді 2016 року в Національній історичній бібліотеці України відбулося відкриття виставки "Мова - це глибина тисячоліть", на якій було представлено видання з фонду відділу депозитарного зберігання НІБУ, які розкривають теми з історії походження української мови і можуть бути об’єктом наукового інтересу для дослідників українського мовознавства, книгознавців, а також для широкого загалу. 

 

 

ЧОРНОБИЛЬ ЯК ВІДБИТОК КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ'ЯТІ

Напередодні 30-ої річниці Чорнобильської катастрофи у Національному музеї літератури України відкрилася фотодокументальна літературно-мистецька виставка "Чорнобиль: крізь об’єктив часу". В експозиції можна побачити художньо-емоційні, філософські образи, які допомагають глибше осмислити загальнолюдську трагедію минулого століття.

На виставці представлені знімки з фототеки Укрінформу,  Київської спілки журналістів та особистих фотоархівів. Авторів ряду знімків – Валерія Зуфарова, Ігоря Костіна, Івана Лисенка, Анатолія Піддубного, Володимир Репіка, Володимира Самохоцького – на превеликий сум, уже немає з нами… За кожним фото своя історія, епізод, особистість, момент часу і простору. Наприклад, фотографія Михайла Чернюка з майданчика, де варили дезактивуючу суміш для покриття землі та будівель. Через кілька днів після покривання суміш здирали і звозили у могильники. Цю операцію доводилося постійно повторювати, бо суміш сприяла зменшенню рівня радіації на декілька годин, а в деяких випадках, на декілька днів.

Всі ці унікальні фото змушують задуматися про  екологічні, соціальні, духовні збитки, завдані катастрофою, поміркувати над актуальними проблемами сьогодення.

Окрім того, виставку доповнює етнографічний матеріал втрачених давніх пам'яток Полісся. Також на виставці представлені твори відомих українських письменників, зокрема Ліни Костенко, Івана Драча, Бориса Олійника та інших. 

Гості виставки  -  ветерани-чорнобильці ділилися своїми спогадами та досвідом. Зокрема, дали поради як зберегти у колективній пам'яті трагедію Чорнобиля.

"Я думаю, що найголовніше - це духовність. Не треба розповідати як це відбувалося технічно, а саме через духовність, через переживання та співпереживання людей, які брали участь в ліквідації катастрофи, висвітлювали ті події, переживали їх", - каже Юрій Новиков, ліквідатор 1-ої категорії катастрофи на ЧАЕС. 

 

 "Зараз такий швидкоплинний час, і люди так нещадно нищать усе, що навколо них, тому ще невідомо чи людство матиме змогу через 100 років згадувати про Чорнобиль. Але для нас, для українців це страшна і важлива подія. Минуло 30 років, а ми нагадуємо про це щороку - етнографічними та літературними експозиціями, фотодокументальними виставками, різноманітними зустрічами", - поділилася Раїса Сеннікова, заступник директора з науково-освітньої роботи Національного музею літератури України.

 

 

Виставка організована Національним музеєм літератури України та Київською спілкою журналістів НСЖУ.

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про нас Події